Так було, є і буде: як бидлячили, так і будуть бидлячити

У виступі в латвійській Юрмалі Володимир Зеленський зображував Україну «жебрачкою» і порівнював із «акторкою німецьких фільмів для дорослих», яка «готова прийняти будь-яку кількість із будь-якого боку». Про це нагадує на своїй сторінці у Facebook письменник Костянтин Коверзнєв.

Якою була тоді відповідь студії «Квартал 95» на громадське обурення?

«На шквал критики замість вибачення колектив заявив, що є патріотами України, – пише К. Коверзнєв, – а весь скандал – це «кампанія в кращих традиціях брудних політичних технологій»: «Проти нас сьогодні розгорнуто масштабну кампанію в кращих традиціях брудних політичних технологій: замовні статті в Інтернеті й проплачені коментарі в соцмережах. Значить, комусь це вигідно. Значить, комусь потрібно, щоб ми мовчали. Але з нами – наші глядачі. І ніякі Інтернет-боти й політтехнології не змусять нас мовчати. Тому що ми говоримо правду».

Сьогодні у відповідь на скандал із піснею про хату Гонтарєвої за участи Національного заслуженого академічного українського народного хору ім. Г. Верьовки дружній колектив вдався до свого вже перевіреного «порнографійного» прийому: «Це гостра політична сатира. Так було, є і буде. Навіть, якщо це не подобається деяким політикам. Саме політики, їхні дії та наслідки їхніх дій, які відчувають мільйони українців, дають нам привід для сатири».

А ще кльовни вдячні хору ім. Верьовки за участь у виступі й жалкують, «що заслужений колектив незаслужено піддається інформаційній атаці».

Отже, месидж колег Зеленського розшифровується просто: як бидлячили, так і будемо бидлячити; як маніпулювали, так і маніпулюватимемо; як показували українське другосортним, так і показуватимемо; як зневажали особисту й національну гідність, так і зневажатимемо!

До речі, саме сьогодні, 21 жовтня, 55-ті роковини смерти Григорія Верьовки. І в цей день, цілком справедливо, тисячі людей виливають на його дітище кілограми лайна».

Як повідомляла онлайн-газета «ПолітАрена», політолог Євген Магда вважає, що своїм виступом у номері «Кварталу 95» хор хор ім. Верьовки «створив кейс знищення 100-річної репутації».

Письменник Костянтин Коверзнєв вказав на протиставлення «вищої» російськомовної і «нижчої» української культури: «Це також падіння на рівні «хлопське (україномовне) – городскоє (російськомовне)». Ведучий кльовн каже з притиском «добрий вечір» і далі продовжує по-городському… Виходить інший кльовн і починає кривлятися по-українському, а вся ваша братія в національних костюмах виконує роль масовки. І теж починає кривлятися незгірше за тих дурноверхих кльовнів. Б**, так, мабуть, це ваша справжня естетика!».

А волонтер та активістка Валентина Охлопкова написала на адресу хору: «Ви більше не маєте права на статус національного хору. Ваш рівень – виступи в лізі сміху та на корпоративах».