Ця країна належить не “слугам”, а українському народові

Україна наче живе. Але її спіткав якийсь глибокий духовний параліч, витворений зеленими. Ми не всі його бачимо, бо усередині процесу. Фейлетонна доба у найгіршому сенсі наростає.

Про це пише в своєму блозі український письменник Степан Процюк.

Комізм, на його думку, затінює трагізм. Малоросійські дебілкуваті хохмочки насміхаються над риданнями навколо тимчасового духовного паралічу. З університетів щезає наука і література – залишаються лише турботи про перевірки. Більшість людей цілком перестає читати, далі регочучи над несмішними жартами 95 кварталу.

Здається, недооцінений, товстий малоросійський Вій – жрачка, ржачка, срачка -отримав перемогу, запобігливо клянчачи московську любов і росіійську дружбу.

Але не все так просто. Українство, вважає С. Процюк, позбулося ілюзій. Пасіонарних десять відсотків ще не емігрували. Громадянське суспільство є. Як писав лицар Василь Стус, “Боже, не літости – лютости, Боже-не ласки, а мсти//дай розірвати нам пута ці, ретязі ці рознести”.

Своєю чергою письменник Володимир Сердюк одреагував на ліквідацію Зе!командою Комісії з протидії російській культурній експансії:

“Комісія з протидії російській культурній експансії була таким собі Знаком, що означав: “Україна чинить спротив військовій і невійськовій агресії Росії, яка має за мету знищення Української Держави”.

Офіційний розпуск цієї комісії – то ще один сигнал усьому світові, друзям і ворогам: “Україна не чинитиме спротиву Росії”.

Отак, ляжемо й чекатимемо?!

Чому одна якась персона (міністр культури чи президент) може одним своїм підписом надіслати повідомлення: “Всьйо. Пріхадітьє”?
Ця країна належить не “слугам”, а Українському Народові.

Здаватися російській армії, складати перед нею зброю, Український Народ наміру не має.

Нашийте військовий шеврон на рукава. Поверніть ту довбану комісію! Нехай вона самою лише своєю назвою нагадує про спротив російській військовій агресії, що триває скрізь!

А кто “усталатвайни” – ухаді!!!”