Видатний лінгвіст довів окремішність України та її мови

175 років тому народився Ян (Іван) Бодуен де Куртене, один з найвидатніших мовознавців, що зробив значний внесок у розвиток не лише слов’янського, але й загального мовознавства.

Про це нагадує у своєму блозі відомий політик Ігор Шаров.

До Бодуена де Куртене в європейському мовознавстві панував історичний напрямок — мови вивчалися лише за писемністю. Вчений довів, що суть мови — у мовній діяльності, а отже потрібно вивчати живі мови та діалекти. Тільки за такого підходу можливо усвідомити, як функціонує мова та перевірити правильність лінгвістичних теорій.

У багатьох працях Бодуена де Куртене розглядаються питання української мови та літератури. Виступав проти обмежень царським урядом вживання української мови. Підтримував наукові контакти з І. Франком і В. Гнатюком. Обороні прав української мови й нації Бодуен де Куртене присвятив статтю «Kilka ogólników o objektywnej i subjektywnej odrębności Ukrainy pod względem językowym, plemiennym, narodowym і państwowym» (1925).

Громадська діяльність Бодуена де Куртене під час перебування в Санкт-Петербурзі (1900–18), де був тісно пов’язаний з українським клубом, викликала репресії російського уряду. 1913-го за брошуру «Национальный и территориальный признак в автономии» Бодуена де Куртене засудили до ув’язнення в фортеці.

1922-го року в Польщі під час перших виборів президента українці (українські посли до сойму та сенату) демонстративно підтримали кандидатуру Бодуена де Куртене, відзначає Ігор Шаров.

Бодуен де Куртене писав свої твори російською, польською, італійською, словенською, німецькою, французькою, чеською та литовською.

Донька Бодуена де Куртене Софія була ученицею Михайла Бойчука. 1910-го року в складі групи бойчукістів брала участь у Салоні Незалежних.