Радянські звірі спалили живцем поета Володимира Свідзинського

17 травня в Україні відзначають День пам’яти жертв політичних репресій. Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі инші пройшли тюрми, заслання, вислання (майже 3 мільйони українців), каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.

Про це пише в своєму блозі відомий політик Ігор Шаров.

Завдяки репресіям комуністична влада знищила велику частину української еліти (науковців, політиків, військових), автокефальну церкву, УГКЦ, практично всіх кобзарів, переважну більшість письменників. Масове винищення кобзарів і лірників породило легенду про те, що спочатку їх усіх зібрали на з’їзд, після якого розстріляли.

Втім, вистачає цілком реальних історій про звірства радянського режиму. Скажімо, коли німецькі війська наближалися до Харкова, НКВС заарештував тих харків’ян, які ще не евакуювалися, зокрема представників української інтелігенції. Їх погнали під конвоєм на схід. Коли виникла загроза оточення німецькими військами, арештантів у селі Непокрите (нині – Шестакове) загнали в покинуту господарську будівлю, яку облили бензином і підпалили. Серед тих, хто живцем згорів, був і відомий український поет Володимир Свідзинський.

Інший класик української літератури Тодось Осьмачка, 125 років від дня народження якого виповнилося вчора, очікуючи арешту, вирішив перейти польський кордон. Його схопили й відправили під конвоєм аж у Свердловськ, але дорогою письменник утікає і знову прямує на Поділля з тим самим наміром перейти кордон. Цього разу письменника відправляють до тюрми за звинуваченням у шпигунстві.

Розуміючи, що його стратять, Тодось Осьмачка симулює божевілля. Літератора переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він змалював у повісті «Ротонда душогубців». Його випускають, потім заарештовують, після чергових симульованих припадків знову випускають. Зрештою, він перебував на нелегальному становищі, поки не почалась німецька окупація України.

І таких різних страшних історій про зламані долі людей, нагадує Ігор Шаров, є сотні тисяч.