За керівництва застреленого Давиденка були вкрадені $ 132 мільйони
23 травня в Києві у власному офісі знайшли застреленим позафракційного народного депутата, члена групи “Довіра” Валерія Давиденка.
За фактом смерті нардепа прокуратура відкрила кримінальне провадження, а довкола події почали точитися дискусії щодо того, чи було це самогубством чи вбивством.
Близько 18:30 суботи, 23 травня, в поліцію повідомили про смерть Давиденка, розповідає “Українська правда”. Його знайшла прибиральниця в офісі нардепа, що знаходиться на вулиці Велика Васильківська в центрі Києва. У чоловіка було смертельне вогнепальне поранення у голову. Поряд із тілом виявили зброю.
Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею “умисне вбивство”
Пізніше в мережі були оприлюднені фото з місця загибелі. На них мертвий чоловік сидів на офісному кріслі в туалеті. Поруч у крові лежав пістолет.
Нардеп від “Радикальної партії” Ігор Мосійчук написав, що за попередньою версією пістолет – нагородний Glock. Минулого року, судячи з декларації Давиденка, він такої зброї не мав, як і взагалі пістолетів: у документі значились лише рушниця і два карабіни.
Одним із перших публічно про загибель депутата повідомив його колега по Раді з іншої партії, “Опозиційної платформи за життя”, Ілля Кива.
На місце виїхала слідчо-оперативна група, начальник київської поліції генерал Андрій Крищенко, керівництво прокуратури Києва та представник Офісу генпрокурора.
Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею “умисне вбивство” і наголошують, що перевірять всі можливі версії.
Наступного дня джерело УП у Міністерстві внутрішніх справ повідомило, що правоохоронці передивились записи камер спостереження і попередньо підтвердили версію про самогубство.
Хто такий Валерій Давиденко
Давиденку було 47 років. Мав цивільну дружину і двох дочок. Сам родом з Чернігівщини, з родини водія і бухгалтерки.
У 1995 році закінчив державний університет харчових технологій за спеціальністю інженер-механік обладнання харчових виробництв.
В автобіографії розповідав, що трудовий шлях почав ще в 6 класі пастухом. Після навчання керував ковбасним цехом в одному із сіл Чернігівщини.
З кінця 90-х і до початку 2000-х, працював спершу інженером-механіком, а потім – спеціалістом зі страхування, зокрема в “Українській страховій групі”.
До останнього Давиденко був співголовою партії “Наш край”, яка називає себе “партією мерів, господарників і професіоналів”
Найтриваліше місце роботи до походу в політику – сільськогосподарське підприємство “Агродім”. Воно належало і досі належить родині Давиденка, а з 2004 по 2013 рік чоловік також був його гендиректором.
Підприємство створили у 2003 році. Серед чотирьох офіційних засновників тоді були матір Давиденка, а також майбутній міністр фінансів в уряді Миколи Азарова Юрій Колобов. “Агродім” займається вирощуванням зернових, бобових і олійних, розведенням худоби тощо.
Нині його бенефіціарним власником значиться матір Давиденка. Власників у підприємства декілька.
Серед них – компанія з управління активами “Прогресивні інвестиційні стратегії”, підконтрольна екснардепу Андрію Веревському.
При цьому найбільша частка в “Агрдомі” належить невідомій і більше непоміченій в бізнесі Ірині Хомайко з Києва.
Ще один власник – Олександр Бедриківський. Він, ймовірно, є сином вископоставленого прокурора Володимира Бедриківського, адже зареєстрований за тією ж адресою, що і дружина прокурора.
Давиденко разом із Колобовим та ще одним колишнім держслужбовцем і нинішнім нардепом Борисом Приходьком деякий час володіли “Терра Банком”. Пізніше установа збанкрутіла і була ліквідована.
У травні 2013 року Давиденко був призначений заступником міністра аграрної політики та продовольства. На посаді протримався менше року і після падіння режиму Віктора Януковича, в березні 2014, був звільнений.
Тоді став радником дирекції з розвитку перспективних програм Інституту інноваційного провайдингу Української академії аграрних наук.
А восени 2014 року вперше пройшов у Верховну Раду як мажоритарник на рідній Чернігівщині. У Раду попереднього скликання за цим округом увійшов очільник “Радикальної партії” Олег Ляшко.
Тоді Давиденко обирався від партії Всеукраїнське аграрне об’єднання “Заступ”, де був заступником керівника. Партію очолює Віра Ульянченко, колишня голова Київської облдержадміністрації та секретаріату президента Віктора Ющенка.
Під час парламентської кампанії громадські спостерігачі фіксували підкуп виборців нібито за Давиденка. У “Заступі” тоді все списували на провокацію.
Отримавши мандат, незважаючи на своє минуле в уряді Януковича, Давиденко приєднався до фракції Блок Петра Порошенка.
У 2019 році знову був обраний до парламенту як безпартійний мажоритарник за тим же округом на Чернігівщині. Тепер на цьому окрузі мають відбутися вибори. Не виключено, що він може стати комфортним майданчиком для безробітного Олега Ляшка, якому ці виборці вже раз довірили депутатство.
До останнього Давиденко був співголовою партії “Наш край”, яка називає себе “партією мерів, господарників і професіоналів”.
У Раді 9 скликання став членом групи “Довіра”. Вона складається із 17 мажоритарників, на чолі групи – Олег Кулініч, також із бізнесом у сільському господарстві. У групу також входить колишній партнер Давиденка по “Терра Банку” Борис Приходько.
Давиденко є членом комітету з питань економічного розвитку.
У декларації депутата, крім “Агродому”, було ще кілька підприємств та акції. Усі записані на матір. На Давиденка також не було записано жодного авто, на матір зареєстрована Toyota Land Cruiser, на дружину – Infiniti FX 50.
Нещодавно депутату повернули немалий борг у 41,5 мільйона гривень. Позичальником був чоловік на ім’я Сергій Смирний – його повний тезка колись балотувався в Раду від партії Наталії Королевської “Україна – вперед!”.
У самого Давиденка не було іншого суттєвого доходу, крім депутатської зарплати. Його дружина декларувала заробіток “від зайняття незалежною професійною діяльністю” – за минулий рік це були 1,6 мільйона.
Частина бізнесу, зареєстрованого на матір, була продана – минулого року вона отримала від цього 3 мільйона. На матір також записаний прибуток від страхових виплат, гонорарів в енергопостачальній компанії та надання майна в оренду. Але сумарно весь її дохід за минулий рік, не враховуючи продаж бізнесу, склав 92,3 тисячі гривень.
Скандальні історії, пов’язані з Давиденком
У кінці 2013 року заступника міністра Давиденка призначили головою наглядової ради Державної продовольчо-зернової корпорації. В часи його керування компанія потрапила в скандал.
Як виявилось, щонайменше 132 мільйони доларів з 1,5 млрд доларів позики, яку давав Китай під державні гарантії, були виведені в офшори. Корпорація продавала зерно сумнівним офшорним компаніям, а ті з нею не розраховувалися.
Колишній партнер і нинішній колега Давиденка Борис Приходько фігурує в іншому гучному розкраданні в аграрній сфері – грошей державного “Аграрного фонду”.
У лютому 2014 року його керівництво розмістило трохи більше 2 млрд гривень в облігаціях у “Брокбізнесбанку” олігарха Сергія Курченка, близького до “Сім’ї” часів Януковича. За кілька тижнів після цього у банк ввели тимчасову адміністрацію.
Банк отримав рефінансування від Нацбанку та викупив облігації “Аграрного фонду”. А після цього фонд без дозволу Мінагрополітики та всупереч статуту, розмістив гроші на депозитному рахунку банку того ж “Брокбізнесбанку”. Останній витратив ці 2 мільярди на погашення фіктивних боргів. Борис Приходько у ті часи був заступником голови НБУ.
Правоохоронці розслідують цей епізод в рамках великої справи Курченка. Провадження щодо Приходька та екскерівника Аграрного фонду Олександра Кірюка направилили до суду ще 2015 року. Розгляд по суті досі не розпочався.
У березні 2017 року Давиденко був у трійці депутатів, які намагались завадити працівникам НАБУ відправити на обстеження ексголову фіскальної служби Романа Насірова. Тоді підозрюваний у корупції нібито не міг брати участь в суді через хворобу, а правоохоронці хотіли визначити його об’єктивний стан здоров’я.
