Вчені вважають, що коронавірус мутує, набуваючи “еволюційних переваг”

Коронавірус, який зараз загрожує світові – це вже не той вірус, який вперше з’явився в Китаї.

Sars-Cov-2, який викликає хворобу Covid-19 і продовжує прокладати свій руйнівний шлях світом, мутує, повідомляє BBC.

Але, хоча вчені помітили тисячі мутацій, тобто змін генетичного матеріалу вірусу, наразі виділили лише одну, яка може потенційно змінювати його поведінку.

Найважливіші питання щодо цієї мутації: чи робить вона вірус більш заразним – чи смертельним – і чи може загрожувати успіху майбутньої вакцини?

Цей коронавірус насправді змінюється дуже повільно порівняно з вірусом грипу. При відносно низькому рівні природного імунітету в популяції, без вакцини та ефективних методів лікування, на вірус немає тиску, який би змушував його адаптуватися. Поки що йому досить добре вдається підтримувати свою життєздатність у тому вигляді, в якому він є.

Мутація, про яку йдеться – названа D614G і розташована всередині білка, що утворює “шип” вірусу, який він використовує для проникнення в наші клітини – з’явилась після початкового спалаху в Ухані, ймовірно, в Італії. Зараз вона зустрічається у 97% зразків вірусу в усьому світі.

Еволюційна перевага

Питання полягає в тому, чи надає ця мутація вірусу певні переваги, чи її домінування є випадковим збігом.

Віруси не мають якогось “грандіозного плану”. Вони постійно мутують, і в той час як деякі зміни допомагають вірусу розмножуватися, інші можуть, навпаки, перешкоджати цьому. А є й просто нейтральні.

“Вони є побічним продуктом реплікації вірусу”, – каже докторка Люсі ван Дорп з Університетського коледжу Лондона. Вони “подорожують” на вірусі, не змінюючи його поведінки.

Мутація, про яку йдеться, могла так сильно поширитися лише тому, що відбулася на початку спалаху та розповсюдження – це так званий “ефект засновника”. Саме це, на думку д-ра ван Дорп та її команди, пояснює, чому ця мутація є настільки поширеною. Але така думка стає все більш суперечливою.

Зараз усе більше вірусологів, серед яких і доктор Тушан де Сільва з Шеффілдського університету, вважають, що є достатньо даних, щоб казати, що ця версія вірусу має “еволюційну перевагу” над більш ранньою версією.

І хоча досі недостатньо доказів, що ця мутація сприяє більшому поширенню вірусу серед людей, доктор де Сільва вважає, що вона точно не є нейтральною.

У лабораторних умовах мутований вірус краще потрапляв у людські клітини, ніж вірус без змін, кажуть професори Гієрюн Чоу та Майкл Фарзан з університету Скриппса у Флориді. Зміни білка шипа, за допомогою якого вірус проникає до клітини, схоже, дозволяють йому “краще злипатися та функціонувати ефективніше”.

Але далі цього твердження науковці наразі не йдуть.

За словами професора Фарзана, зміни у білку “узгоджуються з кращою передачею вірусу, але не підтверджують її”.
Підтвердження лабораторних результатів

У центрі технологій геному Нью-Йоркського університету доктор Невіл Санджана, який працює над технологією редагування генів Crispr, пішов на крок далі.

Його команда відредагувала вірус таким чином, щоб він мав зміни у протеїні шипа, і вживили його поряд зі справжнім вірусом Sars-CoV-2 з раннього спалаху в Ухані, без мутації, до людських клітин. Результати, на його думку, доводять, що мутований вірус є більш трансмісивним, ніж оригінальна версія – принаймні у лабораторії.

Д-р ван Дорп зазначає, що незрозуміло, наскільки репрезентативними такі результати є для реальних пацієнтів. Але професор Фарзан каже, що ці помітні біологічні відмінності були досить істотними, щоб підтвердити ідею про те, що мутація покращує поширення вірусу.

Поза чашкою Петрі є деякі непрямі докази того, що ця мутація робить коронавірус більш трансмісивним серед людей. Два дослідження показали, що пацієнти з мутованим вірусом мають більшу кількість вірусу в мазках. Це може свідчити про те, що вони є більш заразними для інших.

Водночас, вчені не знайшли доказів того, що ці люди хворіли сильніше або довше перебували в лікарні.

Взагалі, більша трансмісивність вірусу не означає вищої летальності – натомість часто буває навпаки. Немає жодних доказів, що коронавірус мутував таким чином, що заражені ним люді мають сильніші чи слабші симптоми.

Але навіть коли йдеться про трансмісивність, вірусне навантаження є лише свідченням того, наскільки добре вірус поширюється в організмі окремої людини. Це не обов’язково пояснює, наскільки краще він заражає інших. “Золотий стандарт” досліджень – контрольоване випробування – ще не проводилося. Для цього можна, наприклад, інфікувати тварин тим чи іншим варіантом вірусу, щоб побачити, який із них більше поширюється в популяції.

Одна з керівників досліджень, професорка Бетт Корбер з Національної лабораторії Лос-Аламоса у США, заявила, що консенсусу наразі немає, але думка про те, що мутація збільшує вірусне навантаження пацієнтів, “стає менш суперечливою із появою більшої кількості даних”.