Микола Вересень перепудився, коли отримав відповідь на своє хамство

На телебаченні такі люди працювати не повинні. Такими є вимоги журналістської етики…

Микола Вересень під час етеру токшоу «Прямий ефір» звинуватив Софію Федину у брехні, коли та сказала, що всі законопроєкти влади спрямовані на погіршення умов для малого та середнього бізнесу.

Народна депутатка Софія Федина («ЄС») залишила студію Прямого каналу, не дочекавшись вибачень ведучого Миколи Вересня. Відео інциденту виклала в мережу волонтерка Маруся Звіробій, інформує “Детектор медіа”.

Під час програми Федина сказала, що законопроєкти, які зараз є, спрямовані тільки на погіршення ситуації, зокрема це стосується малого та середнього бізнесу.

«Замість підтримки ми маємо, що Данило Гетьманцев (голова комітету ВР з питань фінансів – ред.) пропонує ще більш репресивні норми щодо малого бізнесу», – зазначила народна депутатка.

Микола Вересень на це сказав: «Які саме, будь ласка? Це голослівно. От зараз ви сказали нічого. Все погано, тому що все погано, тому що Гетьманцев сказав, тому що все погано. А можна сказати, що ці законопроєкти збільшують навантаження чи зменшують там щось? Будьте депутатом, скажіть точно – на скільки, які додаткові платежі».

«Ви мені дали одну хвилину, я хочу в неї вписатися», – відповіла Федина.

«Тільки не брешіть», – відреагував ведучий.

«Попереджаю всіх: якщо я даю одну хвилину, це не означає, що можна брехати», – сказав Микола Вересень, коли Софія Федина закінчила промову.

На це народна депутатка почала вимагати в нього вибачень за звинувачення в брехні та встала зі свого місця, на що ведучий припустив, що вона хоче його вдарити. Федина обурилася, що її звинувачують ще й в насильстві. Тоді Федина вимагала вибачень вже не лише через слова про брехню, але й через звинувачення у насиллі. Вона заявила, що ведучий цього дня хамив їй та іншим гостям, після чого покинула студію.

Згодом Софія Федина опублікувала допис у Facebook з цього приводу, в якому навела приклади законопроєктів, які мають підтвердити її слова, сказані в ефірі.

«Хочете правди – тримайте правду! У вересні 2019 року слуги народу в турборежимі прийняли закони 128/129, якими запровадили обов’язкові РРО (залізні або програмні) з першої гривні для всіх видів діяльності для платників єдиного податку 2-4 групи.

Законом 129-й (вересень 2019) – запроваджено скарги покупців на продавців, зі 100% поверненням вартості товару (що додатково супроводжується штрафами) – закон про т.зв. кешбеки.

У січні 2020 прийнято закон 466 (проект 1210), в якому впроваджується інститут вини – податкова має визнавати, чи платник податків винен у несплаті податку; ділова мета – вивчення чи в операції був намір заробити – прямо який новий податковий судовий орган!

Через протести підприємців під Верховною радою Разумков запропонував прийняти законопроект 4313, щоб зняти напругу і на рік відкласти впровадження РРО і знайти компромісне рішення. Ніби всі фракції погодилися. Але… саме слуги його провалили – було зібрано лише 212 голосів. Цей законопроект було відправлено на повторне друге читання, під час якого Данило Гетьманцев підмінив текст Разумкова і вписав всі репресивні норми з попередніх законопроектів. Замість виправлення ситуації він посилює тиск на підприємців», – написала Софія Федина.

Вона також згадала про проєкти законів, які скасовують військовий збір для офшорів та оподаткування для грального бізнесу.

Онлайн-газета “ПолітАрена” поцікавилася, в які ще медіа-скандали замараний Микола Вересень.

Український письменник Костянтин Коверзнєв іще далекого 2003-го року розповів цікаву історію про хамство “журналіста” Вересня:

“Після п’яти років патріотизму і безгрошів’я, відданих українським виданням, я працював у популярній київській російськомовній газеті у відділі політики. Якось у мене виникла ідея взяти інтерв’ю у депутата Костянтина Ситника. Хлопці з відділу порадили звести разом батька й сина – Ситника і Вересня. Я вхопився за цю думку, бо видавалося цікавим зробити лейтмотивом розмови оцінювання сином, що працював тоді на лояльному до влади каналі, діяльности батька, котрий був одним із лідерів опозиційної партії “Собор”, і навпаки.

Костянтин Ситник відпочивав тоді в санаторії у Конча-Заспі, але на розмову погодився. Відтак треба було зв’язатися з його сином. А потім уже разом з ним поїхати до місця відпочинку депутата на інтерв’ю.

Я і мій колеґа зустрілися з Вереснем поблизу його будинку. Він походжав біля свого авто й жваво спілкувався по мобілці. Побачив нас і першою чергою запитав, з якої ми газети. Пояснив, що розшукує батька, котрий вранці поїхав до Києва, і невідомо, чи повернеться він до свого санаторію до обіду. Я порадив подзвонити до парламентського комітету, в якому тоді працював пан Ситник. “А в якому він комітеті?” – здивувала нас “телезірка”. Зрештою, хоч ми і не додзвонилися до депутата, вирішили їхати до Конча-Заспи. Пан Микола сам сів за кермо і ввімкнув радіо. Звучала інформаційна передача української служби BBC (“Бі-бі-сі”). На адресу ведучого Вересень кинув якесь не дуже приємне зауваження, звертаючись до свого охоронця.

Я вирішив, що настала слушна нагода перейти до справи й запитав про BBC (як відомо, Вересень співробітничав з цією радіостанцією, починаючи з 1989 року). Цікаво, як він оцінює – якою мірою змінилася BBC за ці десять років. У відповідь почули глибоку думку – радіостанція “стала иншою”. А наступна фраза, навіть не питання, розлютила нашого героя страшенно. Мовляв, служби BBC працювали на повалення радянського тоталітарного ладу, тобто були органом пропаґанди т. зв. демократичних цінностей…

“У-у-у, – заричав, наче поранений звір, Вересень, не даючи довести до логічного завершення питання. – Ви нічого не розумієте. Жаль. Мати справу з непрофесіоналами – це марно згаяний час”. У чому річ, дивуємося. “Знаєте, як неприємно пояснювати першокласнику, що два плюс два – чотири? Ви хочете, щоб я цим займався? Принаймні це дивно!”

Обмірковую ці слова і ледве стримуюся, щоб не почати відповідати Вересню в його ж манері. Тим часом “телезірка” заявляє, що зупиняє авто й висаджує нас. “Дякую за інтерв’ю”, – спокійно промовляю, зачиняючи дверцята, а самого аж тіпає.

Поки їхав до редакції – трохи заспокоївся. Приходжу до свого відділу, а всім уже все відомо. З’ясувалося, наш герой усе-таки перелякався, що образив представників досить впливового масмедіа… І подзвонив до тодішнього головного редактора Олега Нипадимки. Повторював йому, очевидно, свої фрази про непрофесіоналів, а мабуть, ще щось докинув. Аби підстрахуватися зателефонував до заступника редактора Наталії Влащенко і доповів про те, як його образили. Нипадимка вирішив розібратися, та коли довідався про суть справи, сказав, що Вересня треба повернути з неба на землю. Але внутрішня редакційна цензура порятувала честь борця з цензурою, члена передової організації “Хартія-4”, що не в останню чергу переймається питаннями журналістської етики, – инший заступник редактора відклав статтю про неетичну поведінку “провідного журналіста” у довгу скриньку… Пригода забулася”.

Своєю чергою письменник Володимир Сердюк відреаґував на хамство Миколи Вересня таким чином:

“Чому з екрана телевізора не можна кричати: “Брехня!”??? Тому, що той, хто кричить: “Брехня!”, мав би, як мінімум, знати Істину. А він її не знає. Пацан влип!

Мало того – сучасна філософія більше не користується поняттям Істина, у якості базового.

Більше того – сучасна філософія визнає, що Істини не існує, як і Справедливости, між иншим.

Тому всім краще притримати язичка. Особливо на роботі. Особливо “журналістам”.

Точок зору – мільйон. Журналісти можуть їх висвітлювати, пояснювати і порівнювати. Коли журналісти беруться підтримувати чиюсь точку зору – їм пряма дорога бігати в кортежі тієї особи, або вигулювати її пса.

На телебаченні такі люди працювати не повинні.

Такими є вимоги журналістської етики.

А її закони спрацьовують, навіть коли ви на них чхаєте, або й ніколи про них не чули”.

Нагадаємо, що Микола Вересень працював на проросійському каналі NewsOne. Канали “112 Україна”, NewsOne та Zik належать Тарасу Козаку, соратнику Віктора Медведчука – лідера проросійської організації “Український вибір”, голови політради проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя” та кума президента Росії Владіміра Путіна. Група журналістів і громадських діячів назвала це “повзучою окупацією українського медіапростору Росією”.

Також Вересень іще кілька років тому вів авторську програму на одіозному “Радио Вести”, якому 3 березня 2017 року реґулятор не подовжив ліцензію на мовлення в Києві.

Микола Вересень (справжнє ім’я – Микола Костянтинович Ситник) народився 5 січня 1960 у Києві. Одіозний український журналіст, телеведучий, громадський і політичний діяч-невдаха, недолугий актор. 2002-го року відмовився від прізвища батька (тобто став Вереснем і за паспортом), щоб на виборах до Верховної Ради України балотуватися від блоку “Команда озимого покоління” третім номером за списком, який очолювали Валерій Хорошковський (перший номер) та Інна Богословська (другий номер). Дисидент і філософ Євген Сверстюк вважав, що Костянтин Ситник, батько Миколи Вересня, окошився з несправедливими нападками на видатного українського науковця, академіка Миколу Холодного, будучи аспірантом. А також доклав руку до “виведення з ладу” старого академіка, директора Інституту ботаніки Дмитра Костьовича Зерова. А ще Сверстюк цитує такий вислів директора Інституту ботаніки Ситника, який став наступником на посаді Дмитра Зерова: “Я повинен сказати, що радянська влада мені дала все. Я був би ніщо, якби ця влада не вивела мене в люди”.

Фото: prm.ua

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах пандемії та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net

Підписуйтеся на наш Телеграм