Чому в України настільки низька інвестиційна привабливість?

Експерти переконані, щоб залучити міжнародні інвестиції, влада має забезпечити: юридичні гарантії захисту інвестицій; загальне дотримання і виконання закону; справедливу судову систему для всіх; чесну конкуренцію без корупції; механізми, що запобігають надмірному втручанню у бізнес з боку правоохоронних органів; механізми запобігання корпоративному рейдерству…

Більшість інвесторів, опитаних Європейською бізнес асоціацією, не очікують покращення бізнес-клімату в Україні в майбутньому. 44 відсотки з них переконані, що ситуація не зміниться, а ще 41 відсоток очікує навіть погіршення інвестиційного клімату. При цьому тільки 15 відсотків опитаних вважають український ринок привабливим для нових інвесторів, а 55 відсотків вважають, що вкладення капіталу в українську економіку невигідне. Таким чином, більшість інвесторів не планують нових інвестицій, а ті, що вже розпочали свої проєкти, мають намір вдатися до оптимізації видатків, заходів з утримання персоналу і до цифрової трансформації.

Ясна річ, що на тлі незавершення реформ, песимістичних настроїв учасників ринку та пандемії показники чистих прямих іноземних інвестицій у кризовому 2020 році були найгіршими за останні 20 років.

Наразі залишається лише згадувати славне далеке минуле. Наші предки одними з перших в Європі кодифікували норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства в збірці «Руська правда». Вже тоді, в ранньому Середньовіччі, на українських землях діяли преференції для іноземців.

Особлива турбота закону про захист прав купців-іноземців мала історичне значення для успішної зовнішньоторговельної діяльності в Русі-Україні. Зокрема, закон зобов’язував загальновідомого боржника, якому іноземець повірив свій товар, продати з усім його майном і першими вирученими грошима задовольнити іноземця або скарбницю.

Главою правосуддя в ті історичні часи вважали князя, а князівський двір — місцем суду. Але, як правило, правитель доручав свою владу тіунам і своїм отрокам, а чиновники, яким належало вирішувати кримінальні справи, називалися вирниками, і кожен суддя мав помічника або отрока, метельника або писаря. Вони брали запас від громадян і мито з кожної справи. Для об’їзду своєї волості кожному вирнику або його писарю давали коней. Для рішення судової справи позивач мав іти з відповідачем на взвод перед 12 громадянами, тобто присяжними, які розбирали обставини справи по совісті, а суддя визначав міру покарання. Важливу роль відігравали свідки в кожній кримінальній справі. Згідно з законом Ярослава «будь-який кримінальний донос вимагає свідків і присяги семи чоловік, але варяг і чужоземець зобов’язується представляти тільки двох». Отже, й тут помітне заступництво іноземцям…

Кожен сучасний іноземний інвестор завжди бажає, щоб держава, в економіку якої він вкладає власні кошти, могла забезпечити їх ефективне використання та отримання прибутків. Тому українському законодавцю та українським бізнесменам потрібно розуміти: для того, щоб Україна була привабливою для іноземних інвесторів, законодавство щодо залучення інвестицій має бути чітким, демократичним і стабільним, а гілки державної влади не повинні зазнавати дифузії внаслідок негативного впливу корупції.

Звичайно, порівняння сучасної України із державою раннього Середньовіччя є дещо надуманим. Але факт залишається фактом: у ті давні часи, враховуючи хаотизацію державних і суспільних процесів, владна еліта зуміла створити звід законів, які давали можливість сторонам боронити свої права на життя, здоров’я і майно, і втілила їх на практиці.

На пропонованому графіку, починаючи з 2014 р., показники подаються без урахування окупованих територій.

Ігор Шаров, громадський діяч