Випускники шкіл не придатні до самостійної роботи через недолугу систему освіти – думка

Що значить в школі — не можна підказувати? Що значить — не можна багаторазово виправляти і перекреслювати написане?

Чому в дорослому житті архітектори спочатку роблять ескіз, креслення, обговорюють його з усіма, отримують купу зауважень, і потім 20 разів усе переробляють, домагаючись досконалості? Чому автор книги безжально править її 10 разів, перш ніж вона набуває остаточного товарного вигляду і відправляється в друк? Навіть у спорті дають три спроби і вибирають найкращу, зауважте, а не середню. А в стрибках у довжину — дають аж 6 спроб. І тільки нещасного школяра змушують відповідати відразу, негайно. І нехай він тільки спробує зробити затримку хоч на кілька секунд… Все, двійка, незадовільно, і зіпсоване життя. Такою думкою поділився бізнесмен Володимир Співаковський.

Чому така несправедливість і нерозуміння того, що саме є процесом навчання?! Адже якби для цілей дорослого життя учень освоїв цю “модель багаторазових коригувань”, це і було б його підготовкою до дорослого життя. Тренуванням потрібних навичок і вмінь.

Навчання — це не те, коли тобі ставлять оцінку за те, що ти вивчив або не вивчив…

Навчання — це коли ти багато разів виправляв, поліпшував свою контрольну роботу, долаючи муки творчості, виявляючи силу волі, і думаючи про те, як ще поліпшити те, що вже і так добре…

Ось у чому треба кардинально міняти весь процес навчання.

У школі треба домагатися не оцінок, а досягнення кожним учнем своїх ідеальних результатів, не рахуючись з кількістю спроб. Давати стільки спроб, скільки учень захоче. При цьому діти поділяться на дві категорії. Одні будуть прагнути до перфекціонізму, покращуючи якість своїх знань, пам’яті, результатів. А інші скажуть: ну, його в баню, набридло, більше продовжувати не хочу, ставте, що хочете.

Це теж буде результатом і знань, і характеру. А також відповіддю на запитання: на яку роботу тебе потім візьмуть?

Незгодні тут же заперечать: а як же він з помилками і переробленням буде потім лікувати, літати і будувати? Адже напартачить!

Так мова ж йде не про роботу, а про навчання. Щоб людина тренувалася, коли вона ще вчиться, а не коли вона вже працює. У цьому вся різниця.

Ще часті заперечення щодо підказування. Ніби, необхідно, щоб дитина сама думала і взагалі все робила сама!

На це є проста відповідь. Так, повинні бути завдання — на самостійну роботу… Але — і на роботу в команді, де всі один одному підказують, щоб домогтися найкращого командного результату. Як при мозковому штурмі.

Адже саме від відсутності командних кейсів, завдань і проєктів у дорослому житті тисячі компаній намагаються компенсувати цю прогалину численними платними тімбілдінгами. Коли вже пізно, бо ця компетенція не вихована з дитинства.

То чи не краще цей тиімбілдінг починати з дитинства, як тренування “швидко навчитися вчитися”, через багаторазове перероблення, поки дитина ще на стадії “учня”? Адже діти в команді вчаться один від одного набагато ефективніше.

Добре, що є вже школи, які такий підхід впровадили. Результати радують і дітей, і вчителів, і батьків.