Що для України означає розумна спеціалізація?

П’ять років тому в своїй книжці «Від мрії — до дії!» я розглядав ідеї відомого норвезького економіста, практика й теоретика Еріка Райнерта, автора знаменитої книжки «Як багаті країни забагатіли… і чому бідні країни лишаються бідними».

За час, який минув з дня виходу книги, норвежець декілька разів звертався до українських питань у своїх інтерв’ю та виступах. Він навіть побував у Києві, де заявив, що Україні потрібно розвивати промисловість, яка забезпечить високу додану вартість, експортну виручку і, як наслідок, високі зарплати.

Згадуючи про Україну, Ерік Райнерт говорить про «розумну спеціалізацію». Натомість поки що, на його думку, наша країна має приклад «дурної спеціалізації» — експорт сільськогосподарської сировини. Україна має дві переваги «від Бога» або від Природи — географічне розташування і чорноземи. Саме аграрний сектор міг би стати драйвером розвитку України на найближчих 20 — 30 років. Аграрний сектор — це не сільське господарство, до якого його зводять обмежені «фахівці». Це — машинобудування (метал, конструкторські бюро, сервіс, електроніка), обробна промисловість: зернові, м’ясо (обробка шкір і вироби з них), молоко, деревина, рибна промисловість тощо. Це — біологія (робота з живими організмами), генетика (пристосування сільськогосподарських культур до нового клімату). Це — хімічна промисловість, міндобрива (наука, конструкторські бюро, ІТ-технології ). Це — космос: контроль за посівами. Це — сучасна інфраструктура: дороги, порти, елеватори, склади тощо. Це — безмежне поле для застосування ІТ-технологій. Це — відродження села як підвалин української ідентичности. Це, зрештою — робочі місця.

Втім, коли Ерік Райнерт не враховує ролі демократії в суспільному розвиткові, він дозволяє ставити у приклад українцям досвід Білорусі, яка має критичну залежність від Росії і очолювана диктатором.

«…Краще мати неефективну обробну промисловість, аніж взагалі її не мати. Білорусь має перевагу в отриманні дешевої нафти з Росії, володіє складною нафтопереробною промисловістю і продає високоякісне пальне на Захід. У них також є дуже успішний парк інформаційних технологій, ІТ-парк, який був створений без державної підтримки… Отже, Білорусь, яку часто називають «останньою комуністичною країною», — це доволі успішна «суміш» державного капіталізму та успішних високотехнологічних приватних компаній. «Суміш», яка на сьогодні має рівень заробітної плати вдвічі вищий, аніж в Україні», — заявляв Райнерт іще до подій, пов’язаних із фальсифікацією президентських виборів у наших сусідів.

Втім, Ерік Райнерт, як справжній друг України, вказує на головну помилку Євросоюзу щодо нашої держави: «…Якщо б я був на місці ЄС, я б повчився у дуже успішної стратегії, яку застосовував Захід, щоб зупинити поширення комунізму. В кінці 1940-х комунізм поширювався по всьому світу. Захід зрозумів, що найкращий спосіб зупинити це зростання, – зробити «пояс» багатих країн навколо комунізму. Для цього вони розробили план Маршалла, який реіндустріалізував Західну Європу, і індустріалізовані Туреччину, Тайвань, Південну Корею; все на шляху до Японії. Ця стратегія індустріалізації зробила людей багатими і зупинила комунізм. Якщо ЄС лише повернеться назад у той період економічної мудрості, він би зрозумів, що найкращий спосіб врятувати Україну від Росії – це провести реіндустріалізацію України. Вони зрозуміли це неймовірно добре в 1947 році, так чому ж вони не розуміють цього зараз? Якщо ви хочете не допустити того, щоб Україна стала легкою здобиччю для Росії, – дозвольте країні провести реіндустріалізацію. З моєї точки зору, ЄС робить в Україні помилку історичного масштабу! Здається, що в ЄС не залишилося вправного управління, просто дрібна бюрократія».

Ігор Шаров, громадський діяч