Наше суспільство балансує між двома групами людей
Ентузіасти засадили схил Русанівського каналу кущами смородини, аґрусу, фруктовими деревами, квітами, кабачками-огірками і ще бозна-чим. ГорОд у центрі міста – ніби підтвердження концепцій аграрної інтервенції на сучасні міста і “міських сіл”.
На фото лише частина ділянки. Насправді насаджено більше.
Минулого літа сусід просив допомогти йому з поливом дерев у дворі нашої багатоповерхівки. Аж тут виявилося, що ці дерева ростуть у дворі іншого, чужого, будинку. Але через те, що дядько, який їх садив, помер, мій приятель за ними доглядає. А ще, виявилося, що треба поцупити в консьєржів баклажки з відстояною теплою водою, бо саме вона підходить для поливу. А потім набрати в бюветі холодної свіжої води і поставити баклажки на місце так, наче нічого не сталося.
Ну, я не знаю, я би так за деревами не убивався. Бігати поночі з бутилями туди-сюди. Ні-ні. Але такі люди, як бачите, є.
Але є і инші. Оце днями до жінок, які доглядають клуби біля дому, підійшов молодий гопник у спортивних штанах і потребував, щоб вони нарізали йому тюльпанів. Жінки погукали нас, щоб захистили, бо гоп був агресивний. То цей гоп на прощання сказав, що прийде уночі і виріже всі квіти. Уявіть, яке бидло.
Отак і наше суспільство балансує між цими двома групами людей — садівників і жлобів. Не дуже хороші слова підібрав, але ви мене зрозумієте.
