Некваліфіковані чиновники готують з українських дітей майбутню обслугу для розвинутих країн

Цього року ЗНО продемонструвало, що в Україні є проблеми з математикою. Пороговий бал «склав/не склав» не подолали майже третина (31,11%) учасників тестування. І це при тому, що поріг з математики був найнижчий серед усіх дисциплін ЗНО — лише 10 балів із 67, а 2020/21 навчальний рік було об’явлено роком математики.

Впродовж навчального року у школах відбувались так звані тижні математики, про які потім вчителі браво звітували байдужим та не надто компетентним чиновникам. Звісно, такий добрий намір навчити дітей важливій науці, без якої не обходиться жоден ВУЗ світу, не мав практичного втілення. Передбачалось, що вчителі повинні сформувати певні коригувальні програми, проте грошей на курси для школярів, де ці програми втілювались би ніхто не дав. За останні двадцять років гуманітаризація освіти звела вивчення математики нанівець, що і відобразилось на цьогорічних результатах ЗНО.

Результати ЗНО з математики, яке складають дуже мало школярів, або ДПА у формі ЗНО показали ще гіршу картину. Судячи з них, у нас десь 75% школярів і близько 50% дорослих не мають базових знань із математики, тобто не вміють упевнено оперувати числами, відсотками, дробами, не розуміють принципів базових вимірювань. В разі, якщо цей тест проходитимуть усі діти, а не тільки ті, котрі бажають, результати будуть ще гірші. Більшість учителів математики загнали у стокгольмський синдром, у ту ж упевненість, що математика дітям не потрібна, тому вони просто відбувають номер. Вони щасливі навчати вмотивованих дітей, яких дуже мало, а в сільських школах таких узагалі нема, — мотивовані до серйозної освіти люди давно виїхали з сіл.

Є й інші моменти, на які слід звернути увагу. Це кількість годин викладання математики у школі, яку було знижено до трьох годин на тиждень. Цього замало, навіть якщо є добрий учитель і хороший учень. Половина учнів не встигають опанувати програму. У них формується комплекс меншовартості, і вони перестають учитися. Якщо пропустив одну тему з гуманітарної дисципліни, її можна опрацювати самостійно. Якщо ж пропустив тему з квадратних рівнянь, то квадратних нерівностей уже не зможеш розв’язати. Це базові знання і навички, які й формуватися повинні постійно та довго. А в українських ПТУ та технікумах математику треба вчити з нуля, бо в школі діти її не опановують.

Як радить ZN.UA у своєму матеріалі, катастрофічну ситуацію зі знанням математики можна починати виправляти просто сьогодні. Для цього варто, в першу чергу, подумати про якісні підручники, відновити науково-популярні журнали на кшталт «У світі математики», який випускав КНУ ім. Т.Шевченка та збільшити кількість годин для вивчення математики.

Притомні викладачі та керівники шкіл і університетів самі чудово знають, що треба і що можна зробити. Але, зважаючи на жорсткі рамки для закладів освіти й імітаційні процеси в освіті, єдині люди, які можуть щось робити для дітей у цій ситуації, — батьки, громадські організації та люди чи підприємства, які хочуть допомогти освіті.

«Кажуть, що діти виснажуються і перевтомлюються від кількості предметів і непотрібних знань. Однак справа не в кількості предметів. Самі предмети вже давно застаріли. Тепер у світі вчать за кейс-уроками. Інтегрованими й інтерактивними. І вчать настільки цікаво, що діти відразу хочуть усе це спробувати самі. Саме звідси виростає їхнє “уміння вчитися”. А в найкращих онлайн-школах навіть спроєктували спеціальні 9-модульні уроки, щоб діти не тільки не втомлювалися, а навпаки, отримували від навчання драйв», – зазначає бізнесмен Співаковський.

Тож школам варто звернути увагу і на нові тенденції в освіті, як от ті самі кейс-уроки, де учні зрозуміли б для чого саме їм потрібна ця складна наука, яка може виявитись дуже цікавою і відкрити двері у багато вишів світу та допомогти опанувати багато навичок та вмінь в тих же галузях ІТ чи високих технологій. В іншому випадку, українським дітям потрібно пояснити, що вони залишаються на узбіччі цивілізації і можуть розраховувати тільки на якусь не надто складну роботу в офісі, в сільському господарстві чи на фабриках за кордоном.