Двійник Шмигаля, угорська “зрада” і запрошення Росії вступити до “Кримської платформи”. Підсумки першого саміту

23 серпня у Києві відбулося відкриття президентської ініціативи «Кримська платформа», в якій взяли участь представники 46 країн і міжнародних організацій. За підсумками заходу учасниками прийнята декларація, яка закликає Російську Федерацію припинити окупацію Криму, порушення прав людини на півострові і забезпечити доступ на півострів гуманітарних групам і правозахисним організаціям. При цьому країни-партнери «Кримської платформи» взяли на себе зобов’язання щодо введення санкцій проти Росії «в разі посилення військової агресії», а також «об’єднання зусиль для зміцнення безпеки в Чорноморському регіоні».

Виходячи із заяв Володимира Зеленського, «Кримська платформа» повинна стати консультативно-координаційним органом з питань деокупаціі Криму, забезпечивши постійну присутність кримської теми в міжнародному порядку денному.

Однак залишилася нерозкритою тема формату і джерел фінансування наступних форумів. А сама концепція відкриття «Кримської платформи» конструювалась офісом президента і МЗС України навколо святкування 30 річниці Незалежності України, що наочно видно з виступів зарубіжних гостей, які спочатку вітали Зеленського з майбутнім святом, а потім переходили до проблеми Криму. Судячи з усього, на даний момент цілковите розуміння практичного насичення «Кримської платформи» і всього подальшого процесу деокупацію і реінтеграції півострова у команди президента відсутня.

Очільнику держави слід було б використовувати інформаційний фон, створений настільки масштабним міжнародним заходом, в якості відправної точки для подальших управлінських рішень та ініціатив, здатних наблизити день визволення Криму.

Звісно ж, що в такому випадку послідовним кроком українського керівництва має стати прийняття давно обіцяних владою закону «Про статус кримськотатарського народу» (офіційно надасть Меджлісу статус представницького органу кримських татар) і внесення поправок до Конституції України про надання кримським татарам національно-територіальної автономії в Криму. Також на даний час Зеленському безумовно слід якнайшвидше взяти під свій контроль процес виділення землі для реалізації спільного з Анкарою проекту будівництва житла для вимушених переселенців в Київській, Херсонській та Миколаївській областей. Адже тільки конкретні рішення допоможуть Києву повернути Крим і його жителів, що знаходяться в заручниках у країни-окупанта.

В цілому в офісі президента залишилися задоволені форумом, проте були моменти, що залишили негативний осад у його організаторів. На саміт «Кримської платформи» не приїхав очільник МЗС Німеччини, замість якого ФРН на заході представляв міністр економіки і енергетики Петер Альтмайер. В даному контексті закономірною виглядає зміна делегата від США – замість міністра транспорту Піта Буттіджіча прибула міністр енергетики Дженніфер Гренхолм. Подібним кроком адміністрація Джо Байдена послала сигнал про те, що для Вашингтона пріоритетним завданням є не кримський кейс, а розв’язання кризи навколо «Північного потоку – 2». Про об’єктивність цього твердження свідчить також зустріч даних чиновників з українським колегою Германом Галущенко до початку установчого саміту «Кримської платформи».

Однак особливу тривогу у команди Зеленського викликав виступ президента Угорщини Яноша Адера, який заявив про утиски в Україні прав національних меншин, в тому числі угорців, що, за його оцінками, «суперечить ідеалам демократії і не робить честі титульній нації». Як видно, Адер використовував «Кримську платформу» для критики етнічної політики Зеленського, з яким у угорського керівництва останнім часом загострені відносини в контексті посилення мовного законодавства. Його запрошення на кримський форум є явним прорахунком міністра закордонних справ Дмитра Кулеби і його першого заступника Еміне Джеппарової, на яких було покладено обов’язок щодо формування списку гостей заходу.

І це мова йде про політика, який публічно озвучив проблемний момент у відносинах з Україною. А скільки ще партнерів «промовчали» на саміті про свої претензії до Києва?

Однак, незважаючи на всі недоліки і недоробки організаторів, саміт пройшов успішно і, безсумнівно, актуалізував проблематику окупованого Криму в міжнародному порядку денному.

Хоча здається, що для української аудиторії головною сенсацією саміту стало зовнішня схожість прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля і голови Європейської ради Шарля Мішеля.