Оперна подорож “Вавілонською бібліотекою”

30-31 жовтня цього року в Національній бібліотеці відбулася світова прем’єра «OPERA LINGUA» українських композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка створена в рамках лабораторії сучасної опери «Opera Aperta». Локацією для оперної постановки стала унікальна мармурова конференц-зала Бібліотеки імені В.І. Вернадського, що перетворилася на сучасний оперний театр.

«OPERA LINGUA» являє собою за задумом композиторів «музичний театр в семи книгах». Це метафорічна подорож крізь нескінченну «Вавілонську бібліотеку», якою уявляв її Борхес, вона присвячена феномену мови, тексту та символу. Частини, з яких складається опера: «Homo ludens» – «Людина, що грається», або стислий путівник Йогана Гейзінги для препарованого роялю, оркестру та віоли да гамба, «Motherland songbook» – як співати пісні рідної землі: «…музика в епоху, коли панував лад, була спокійною і радісною, а правління – врівноваженим. Музика неспокійної доби тривожна й похмура, а правління немудре», «Books of the sky and netherworld» – як готуватись до подорожі ні інший берег річки Ніл: «щоб віднайти ключ для прочитання цієї книги, варто відволіктись від поетики Середнього Царства та здійснити подорож у часі: аж до точки золотого перетину міжвоєнних десятиліть. 1935-й рік: Антонен Арто в Парижі завершує тексти, відомі нам під назвою «Театр та його двійник», Антон фон Веберн у Відні створює хрестоматійну оркестровку «Fuga Ricercata» Йогана Себастьяна Баха, Хорхе Луїс Борхес в Буенос-Айресі пише «Historia universal de la infamia», оповідання, від яких полюбляє брати свій відлік постмодерна література. Образ тексту, який цікавить кожного з трьох авторів у відведеній йому царині – в театрі, музиці або літературі, починає жити своїм життям і в музичній партитурі «Opera Lingua»: у формі арії богині Нут для сопрано, оркестру та тріо мікротональних струнних інструментів, «Bel canto future» – прекрасний спів майбутнього: «Ідея «Bel canto future» народилася в Італії в середині 1960-х років. Основу сцени склали два сюжети, перший з них – фінал опери Дж. Пуччіні «Тоска» із Марією Каллас у головній ролі в класичній версії Франко Дзефіреллі, створеної ним у 1964-му році на сцені Королівської опери в Лондоні, другим джерелом – став твір письменника Діно Буццаті «Збільшений портрет» – футуристичний роман, в якому ідея штучного інтелекту знаходить свою вокальну форму – машинну реінкарнацію голосу-образу Лаури колишньої коханки професора-винахідника, який працює на військовій базі на півночі апеннінського півострова», «Good girl gone bad» – як читати «Fluxus Performance Workbook» в трьох актах: Роберто Боцці «Вибір номер 6» (1966). Концертний перформанс, що супроводжується «Il cimento dell’armonia e dell’inventione» Антоніо Вівальді (1725) в якості фонової музики. У кінці книги відбувається дискотека», «Wind from Podil» – Щоденник у формі органного мануалу, або історія про те, як одного разу у вересні з вулиць Києва зникли всі єврейські діти: «Близько 1895-го року для Олександрівського костьолу в Києві було замовлено новий орган у Львівської фабрики органів і гармоній Яна Слівінського. У кінці 1930-х років костел закриють. Щоб перебудувати у гуртожиток ( в подальшому там розташується «Дім атеїзму» та планетарій). Непотрібні труби великого органу знімуть з хорів та викинуть на вулицю. Місцеві діти будуть свистіти та дути в них. Бігаючи Володимирським узвозом до поштової площі сюрреальним духовим оркестром. Мине кілька років. Майже всіх дітей, які гралися з трубами, а також їхніх батьків відведуть до величезного яру на околиці міста, звідки вони вже ніколи не повернуться додому. Як і багато інших історій, що простяглися від київського Подолу до Вільнюського гетто та зруйнованої синагоги Віденського центрального кладовища, цю історію так ніхто і не встигне задокументувати, щоб перетворити на книгу, сценарій або оперне лібрето», «The seven angels» – як читати передостанню книжку: «Агнець Божий, що взяв на себе гріхи світу: даруй їм мир» («Agnus Dei»).

Постановка опери поєднала метафізичний театр, сучасну оперу, кіно- та медіа-мистецтво у полістилістичний партитурі, в якій звучання оркестру Київська камерата перепліталося із голосами матріархального септету універсальних акторок: Марічка Штирбулова, Марія Потапенко, Христина Слободянюк, Назгуль Шукаєва, Діана Зябченко, Юлія Алексєєва та Соломія Кирилова.
Художницею опери є Катерина Маркуш, хореографом: Христина Слободянюк, світлову партитуру вистави прописувала Марія Волкова, лайв-електроніку створював музикант Георгій Потопальський, лайв-відео художник Дмитро Тентюк. Оператор-постановник відео Денис Мельник, режисерка монтажу Анна Сороколіт.  Звукорежисер перформансу Андрій Шахадинець, асистент В’ячеслав Соболєв.

Продюсеркою опери виступила Ольга Дятел (компанія «Proto produkciia»), другий продюсер – Володимир Бурковець, за підтримки Українського культурного фонду та House of Europe.
Партнерами постановки стали Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського та Національна спілка композиторів України. 

Процитуємо кілька вражень від наших колег:

«Коли сьогодні у бібліотеці на заднику розтягнули відео з Каллас, гримаси якої у сповільненому темпі нагадували якийсь “begotten”, а потім вийшла дівчинка у платтячку 70-х і під «Пори року» Вівальді, замість зображувати гру на скрипці, почала у такому ж темпі різати цю скрипку лобзиком, я подумала, що ось воно, те, чого насправді не вистачає українському театру — ненависті до себе». –
Олена Мигашко, театрознавиця

«OPERA LINGUA. Music theater in seven books» від «Opera Aperta» це своєрідне продовження опери “Gaz” та більшою мірою «Чорнобильдорф». Але якщо в останній йшлося про експедицію-подорож антиутопічними культурними ландшафтами цивілізаційної катастрофи, то в «Opera lingua», більш камерній і концентрованій, постає мозаїка з віднайдених уламків. (…) одна з вистав, що визначає потенціал українського театру як певного силового і смислового поля». –
Ірина Чижинова, театрознавиця

«Винахідлива світлова партитура, що відкриває графічний вимір мізансцен, тотальність перформансу, що відбувається в усьому просторі зали, стрункий ритмічний рисунок, глибоке осмислення теми, але разом з тим самоіронія, що долає пафос, рейв, вальс і опера в одному просторі (бібліотеки!) – ось «Opera Lingua» – Opera Futuro». –
Іван Козленко, кінознавець та культурний менеджер

Після прем’єрних показів «OPERA LINGUA» в бібліотеці імені В.І. Вернадського, команда «Opera Aperta» готується до подальших європейських фестивальних постановок твору в наступних театральних сезонах.

Підготувала Анна Лобановська

Світлини: Марія Волкова, Віктор Макаров

Мову оригіналу збережено

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах пандемії та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net

Підписуйтеся на наш Телеграм