Колишній генпрокурор розповів про істерику Зеленського через Цемаха

Президент України Володимир Зеленський у напівістеричній формі вимагав видати Російській Федерації терориста причетний до збиття рейсу МН17 у небі над Донецьком Володимира Цемаха. Водночас Андрій Єрмак, попри загрозу зняття європейських санкцій з РФ через видачу злочинця, прямо говорив, що потрібно “домовлятися з Росією”, а не зважати на думку Європи.

Про це в ефірі “Прямого” повідомив генеральний прокурор України у 2016-2019 роках Юрій Луценко.

“Після того, як в Україні змінилася влада, а я ще залишався генеральним прокурором певний час, мене запросили до президента. І прямо в його кабінеті відбулася зустріч: був президент Зеленський, тоді ще помічник Андрій Єрмак та глава Офісу президента Андрій Богдан. І президент наполягав на тому, що в список обміну треба додати Цемаха. Саме того бойовика, який був особливо цінним свідком і для нашого слідства, а головне – для спільної слідчої міжнародної групи, яка розслідує терористичний акт російських Збройних сил, котрі збили цивільний літак МН17”, – розповів він.

За його словами, Цемах, який знаходився в СІЗО, жодних показів він не давав, але дуже турбувався, аби його не забули обміняти.

“І якби цього не сталося, то він психологічно був готовий розколотися. Саме в цей момент Зеленський почав вимагати внести його до списку обміну”, – зазначив Луценко,

Натомість він на це категорично не погоджувався, адже побоювався, що видача Цемаха може призвести до зняття санкцій з Росії – їх ввели саме після збиття літака МН17″.

“Тим не менше, президент Зеленський займав саме таку позицію. А в момент, коли я казав, що нам це загрожує серйозним конфліктом з ЄС, тоді Єрмак сказав: “А причем тут Европа? Нам надо с русскими договариваться”. Я, ще пам’ятаю, казав: о, знайомі пісні. Розвернувся і пішов. Після цього через декілька днів відбулася, напевно, нічна – це було після 12 ночі – розмова по службовому телефону з президентом Зеленським, де він в напівістеричній формі вимагав від мене внести в список для обміну Цемаха. Казав, що відправить до мене родичів полонених, “ты им будешь объяснять, почему они ждут своих детей”, і таке інше, і таке інше”, – згадує Луценко.

“Ця розмова нічим не закінчилася. Єдине, що Зеленський сказав: тоді тобі недовго працювати генпрокурором. Я відповів: скільки не є – все моє. І до останнього дня моя позиція була незмінною. Більше того, навіть після моєї відставки буквально пройшло чотири дні, суд продовжив арешт, але вже під тиском нових обставин без генерального прокурора Луценка суд прийняв рішення на клопотання адвоката відпустити – уявіть собі – терориста №1 у справі МН17 під особисте зобов’язання. І вже через два дні він опинився в Москві”, – додав ексгенпрокурор.