Тільки приготувався стріляти, як почув українську мову

Трагікомічний випадок стався зі мною минулої ночі рівно о третій годині ночі.

Сплю я у своїй хаті, не зважаючи на гуркіт САУ, танкових гармат, гаубиць та 30-мм автоматичних гармат БТРів, інколи зенітних кулеметів, а ще рідше вибухів 250 або 500 кг бомб, снарядів, бомб та мін під акомпанемент свисту снарядів, вже більше двох тижнів. Дружина хоч і має вищу жіночу стресостійкість, але не витримує, коли здригається будинок, в якому вже 10 днів вибиті шибки, спить в погребі.

Ми – єдина сім’я на нашій вулиці, яка відмовилась від добровільної евакуації. Всі роз’їхались по різних більш безпечних населених пунктах. Дружина постійно зайнята тим, що годує покинутих собак та котів.

І ось, серед ночі, чую біля мого будинку гуркіт гусениць, я вибіг на веранду і побачив, що якісь вояки відчиняють ще вцілілі ворота і у двір заїхав…. БТР. Без дозволу могла заїхати тільки ворожа машина, промайнула думка, миттю схопив п’ятизарядну рушницю, гранату поклав у праву кишеню і стою біля вхідних дверей, в яких збереглися невибиті ударною хвилею віконця.

Чую москвинський язик. Пляшка з відомим коктейлем знаходилась біля воріт, тому думку про її використання я зразу відкинув, подумав чи встигну я застрелити хоча би двох. Приготувався вистрілити прямо у віконце якщо хтось буде відкривати двері, потім вискочу і застрелю ще одного. Бачу що один з них поклав бронік та автомат на ганку, підійшов до колодязя і я в цей момент вийшов і тільки націлився стріляти, як від другого вояка почув українську мову.

Опустив рушницю, сказав йому: слухай дятел, ти розумієш, що стояв за мить до смерті. Через декілька секунд він прийшов до тями сказав мені, що він сам з м. Дніпра, воює четвертий рік, показав мені паспорт та посвідчення. Я радий, що вояка нарешті зрозумів, що «какая разніца» все-таки має значення.

Через декілька хвилин він оговтався і сказав мені, щоб я швидше тікав звідси, бо зараз буде стрілянина. Звісно, я не маю приладу нічного бачення і своє авто я розбив десь через 400 метрів від дому, зачепивши металевий стовп. Пригоди завжди трапляються неочікувано.

Микола Бойко, заступник голови Наукового товариства ім. Сергія Подолинського

Мову автора збережено

Фото: Еспресо

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net

Підписуйтеся на наш Телеграм