Земля вам пухом…

Завжди мене лякало ото посмертне каzапічне побажання – земля пухом. Яким блять пухом? Лебяжим? Яка різниця трупу, яка навколо нього земля, коли він мертвий і лежить в дерев’яному ящику.

Ця метафора не відсилає до жодної християнської традиції, де відслужившє тіло не збирається нікуди вилазити і його можна хоч бетонувати, бо безсмертну душу це ніяк не спинить на її шляху.

Тому я дійшов висновку, що це якась язичницька рефлексія, де жмур ще може претендувати на деяку фізичну активність. Але нахуя його тоді взагалі закопувати, якщо бажаєш йому звідтам повилазити? Загалом на цьому моменті мені стало цікаво і я поліз гуглити.

І вияснились дуже цікаві штуки. Вияснилось, що фраза щоб земля тобі була пухом – це початок відомої римської епітафії. Sit tibi terra levis, чи якось так. А повна його версія в перекладі з латини звучить так: Хай земля тобі буде пухом, пісок легко покриває тебе, щоб собаки могли вирити твої кості.

Ця надгробна епітафія є відомим посмертним язичницьким прокляттям.

Каzапи як завжди спиздили, ніхуя не поняли, перекрутили, і використовують собі на зло. Ну користуйтесь, користуйтесь, єбанашки.

Земля вам пухом!

Віталій Кравець, художник

Мову автора збережено

На світлині: графічна робота В. Кравця