Потрібна нова, витонченіша брехня

Собор Російської Православної Церкви в Україні пройшов під гаслом:
“Стара брехня вже працює погано, потрібна нова, витонченіша брехня”.

Саме цією новою брехнею й розродився собор у своїй постанові.

Судіть самі, що ховається за патріотичною оболонкою перших пунктів.

“4. Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви.”

Які саме “доповнення і зміни” – про це, завважте, не сказано. Але брехня непрямо сидить вже в самому цьому факті.
Адже з цього випливає, що раніше, до цих змін, “УПЦ” не була “повністю самостійною і незалежною”. Хоча скрізь брехала, що була. А тепер тишком-нишком визнали, що вчора брехали.

Втім, насправді УПЦ бреше про “повну самостійність” і сьогодні.

А знаєте, коли така “самостійність” з’явиться насправді?
1. Коли Онуфрій заявить про свій вихід зі складу Синоду РПЦ.
2. Коли буде скасовано пункт 3 частини 1 Статуту “УПЦ”, де чорним по білому сказано “Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву”.
3. І пункт 5 того ж Статуту, де сказано “Українська Православна Церква… є самокерованою частиною Руської Православної Церкви”.
4. І буде вилучено ще кілька згадок про РПЦ, зокрема в пункті 7 частини 5: “Як Предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України є постійним членом Священного Синоду Руської Православної Церкви”.

Сталося таке нині?
Ні.
Ну от і не треба вішати локшину на вуха.

“9. Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:
…усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у «Статуті Православної Церкви України», є фактично неавтокефальним”.

Тобто діалог між ПЦУ і УПЦ (вона ж РПЦ в Україні) можливий лише якщо представники ПЦУ “усвідомлять”… брехню (бо це брехня).

Звісно, що вони цього не “усвідомлять” – хіба усвідомлять той факт, що РПЦ в Україні знову бреше (втім, це не новина).

Тоді на кого це розраховано, не на представників же ПЦУ?
Виключно на власну, найменш освічену паству.
“Гра на публіку”.

“9. (…) вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ”.
А це, між іншим, ляпас не лише ПЦУ, а й Константинополю – який вважає, що з канонічністю ієрархії ПЦУ все гаразд. От вам і справжня ціна показового “розриву з Москвою” – якого насправді як не було, так і немає.

В моїй стрічці інколи з’являються вірні “УПЦ”. Ну от, в мене до них / до вас два питання:
1. Ви точно вірите, що можете отримати спасіння з рук таких безсоромних брехунів, як єпископат і все керівництво вашої церкви?
2. Вам за них не соромно?

Олексій Панич

Мову оригіналу збережено