Більшість столичних ґідів поширювали проросійські наративи

Туризм у Києві. Російськомовні екскурсії та проросійські наративи. Що змінилося?

Вчора прочитав великий матеріал на сайті “Вікенд”. Це бачення гідів ситуації в туристичному просторі столиці. Не буду переказувати, хочу зробити деякий аналіз. Традиційно сподобалася думка Софії Грабовецької – підтримую на 100%, слушні речі сказала Пані Олена. А от Шимановський, також традиційно, вчергове вказав, що таким гідам напевно було б краще, якби весь туристичний простір Міста був російським, бо це вигідно, це ринок – нічого особистого, мовляв, просто бізнес. Леся Українка – комуністка, а Булгаков просто не любив Петлюру, а українців він любив (просто в жодному своєму творі, це вже я від себе, не згадав про цю любов).

Головне, що не сподобалося – виправдання, чому в минулому проводили екскурсії російською. Запит був більший? А от глибокий аналіз показує, що більшою була якраз пропозиція, яка і формувала попит. Туризм – той вид бізнесу, де пропозиція породжує попит. Не буде туризму без туристичних об’єктів, без інфраструктури і багатьох інших речей. Те саме можна сказати й про мову екскурсій. Коли 80% екскурсій пропонуються російською мовою – власники турфірм рекламують і пропагують саме ці екскурсії. Це як Кодак, 90% виробництва якого, складала плівка, а от фотокамери – 10%, і він не рекламував їх, щоб не зашкодити основному сегменту – просто боявся, що плівку почнуть менше купувати. І от почалася ера цифрового фото і Кодак майже зник – для нього це була “війна”.

Закон світового бізнесу – продається те, що продаєш. Якщо ти продаєш чорний хліб, а білий теж є у крамниці, але лежить десь у кутку, а може й під прилавком, і про нього постійно потрібно запитувати, коли стоїть черга, а продавцю потрібно продавати чорний… Те саме було із екскурсіями українською мовою – білий хліб, якого ніхто не бачить на прилавку.

Можна ще згадати про коня, який не їсть вівса, хоча якщо давали, то напевне, їв би)).

Більшість гідів каже, що імперія і її представники – частина нашої історії, мовляв Київ був аристократичним (це вони підмінюють слова “російськомовним, монархічним, імперським”). Вони абсолютно не кажуть про те, що саме в Києві відбувалися перипетії визвольних змагань 1917-1920 рр. – невже без соціального запиту, в російськомовному місті, могли утворитись і функціонувати Центральна Рада, Гетьманат, Директорія? Булгаков відверто брехав, що українці – меншість у Місті, і то переважно бандити і якісь дурники, і це підхопили київські гіди – мовляв Булгаков, розповідав про Київ. А хтось взагалі із гідів аналізував, чи він розповідав правду, той Булгаков?

Дуже незначна кількість київських гідів показувала український Київ, із великою кількістю прекрасних митців, письменників, поетів. Якщо гід розказує на Пушкінській про Пушкіна, і не згадує, що на цій вулиці прожив 21 рік Нечуй-Левицький – це кваліфікований гід? Чи може це, як отой екскурсовод у Каїрі, який називає фараонів арабами?

Особисто мені сотні раз жалілися вчителі, які везли учнів на екскурсії до столиці, і мали проблеми із пошуком україномовних (не азіровкою) гідів-екскурсоводів. І ці учні значно переважали у кількості отих “туристів” із росії і білорусі, на яких дехто киває, що мовляв саме на них був головний орієнтир. А якщо дехто із гідів та власників туристичних фірм цього не помічали, то це саме тому, що до них звертатись хотіли далеко не завжди, знаючи, що 80% їхніх гідів російськомовні.

Роман Маленков, засновник і голова ГО “Україна Інкоґніта”

Збережено мову ориґіналу

Фото автора