Моє місто окуповане понад вісім років

У нашому будинку на Луганщині окупант живе з 2015. Він не пожив там кілька тижнів, і його не вибили звідти ЗСУ, він живе там роками.

Роками! Моє місто окуповане понад вісім років.

Ми не знаємо, що він вкрав, що зламав, що продав. Лише чули, що він їздить на татовому скутері. У нас є документи на будинок, яким ми ніколи не скористаємось. Можна лише уявити, який він за всі ці роки загиджений і запущений.

Я розповідала вам, як це огидно і боляче. Але чула, що Донбас можна або треба віддати. Політики слухали голос більшості і віддавали. Віддаси маніяку сусіда, потім він прийде забрати твоє життя.

Потім я готувалася до російського наступу на Київ. Розповідала тут вам, що закуплено, а чого бракує. Писала про те, що не можу наважитися купити мікрохвильовку, бо на війні вона не потрібна. Що вже маю лижний комбінезон, у якому взимку і в окопі можна сидіти. Але мене сприймали за хвору на голову.

Знаєте, на Оболоні розливали на коктейлі наш бензин. Бо ми готувалися, бо були інші, що готувалися. І таких має ставати все більше.

Скільки у вас зараз вдома крупів? Де ви братимете воду, якщо її не буде? У вас є бензин на коктейлі? У вас є турнікети для кожного члена родини? Ви носите турнікет із собою? Ви знаєте свою групу крові?

Готуйтеся. І за себе, і за тих, кому не прояснилось. Послухайте мене.

Готуйтеся.

Любов Якимчук, авторка книжки “Абрикоси Донбасу”

Мову ориґіналу збережено

Фото: Радіо Свобода