Або маніпуляція, або шизофренія

Таке враження, що робиться усе, аби продовжували говорити про Юрія Андруховича, ось уже вийшла стаття, яка звинувачує його критиків у нацизмі.

Вибачайте, але це навіть не смішно. Люди лише запитують, нащо Андруховичу потрібно було розмовляти з Міхаїлом Шишкіном на фестивалі в Норвегії? Щось змінилося після цієї розмови? Ба більше, сам Андрухович визнав, що поділяє думку тих, хто проти розмов із росіянами. І… зробив виняток. Звісно ж, для себе.

А тепер ті, хто звернув на це увагу, – ледь не нацисти.

Це вже або маніпуляція, щоб викликати ще більше обурення і ще більше обговорювати Андруховича, або шизофренія. Або й те, й інше водночас. Ніяк не постмодернізм.

На Євробаченні Kalush Orchestra закликав світ врятувати захисників Маріуполя. І ці кілька секунд промови дали набагато більше, ніж довге обговорення передумов війни з Шишкіним. Чи просив Андрухович зброю для України? Чи закликав врятувати полонених українців? Чи зробив хоча б щось, аби ніхто не сумнівався, що його розмова з Шишкіним не була насправді беззмістовною?

У результаті бачу поки лише черговий скандал і звинувачення. Ну окей, нам уже не вперше проходити через тунель звинувачень у нацизмі. І, мабуть, не востаннє.

Сам Андрухович, який узагалі-то проти розмов із росіянами, звісно, не нацист, а хороший українець. Виняток *сарказм*.

Аліса Гаврильченко

Світлина: Суспільне

Мову ориґіналу збережено