Арена

Син Василя Лісового став міністром освіти України

Верховна Рада призначила нового міністра освіти замість Сергія Шкарлета. Ним став 50-річний Оксен Лісовий – директор Малої академії наук України, філософ, який курував відкриття музею науки, одного з найцікавіших в Україні.

Показово, що за нього віддала голоси конституційна більшість депутатів – 313.

BBC Україна зібрала факти про нового міністра освіти.

Напередодні голосування у Раді на адресу Оксена Лісового з’явилися закиди у плагіаті. На сайті, присвяченому помилкам у наукових дослідженнях, проаналізували дисертацію Лісового на тему “Соціокультурна самоідентифікація особистості”, яку він захистив у 2012 році.

Зокрема, там йдеться про те, що частина тексту збігається з текстами двох дисертацій, захищених у 2011 році.

Профільний комітет Ради одноголосно підтримав кандидатуру Лісового, але питання плагіату не обговорював.

“Один абзац у нього виглядає скопійованим з попередньої праці. Більше таких випадків у нього не було. Напевно, це була одна помилка з його боку. У працях Шкарлета було дуже багато плагіату. Одна помилка у Лісового є, але її масштаб не такий, щоб його не призначати. Він визнає цю помилку”, – повідомила ВВС член профільного комітету Ради Наталя Піпа.

Керував МАН

Оксен Лісовий майже 20 років керував Малою академією наук України, де діти знайомляться з наукою, роблять перші наукові дослідження й відкриття. Лісовий реформував МАН, залучив численних спонсорів, щоб розвивати наукові проєкти. Під його керівництвом у МАН запровадили систему прозорості для захисту наукових проєктів, організували проведення літніх наукових шкіл по всій Україні.

У 2018 році діяльність МАН отримала світове визнання: статус Центру наукової освіти II категорії під егідою ЮНЕСКО.

У 2021 році діти з МАН перемогли на сотні міжнародних конкурсах. До війни в Україні щоліта проводили понад 150 літніх шкіл. Нещодавно експерименти українських дітей відправили на МКС для досліджень в умовах мікрогравітації.

Завдання Малої академії наук – “бути всюди, де є діти: у музеї, у тік-тоці, в ютубі та в інстаграмі”, говорив Оксен Лісовий і відкрив найбільш відомий музей науки в Україні.

Створив музей

У 2020 році Оксен Лісовий курував відкриття музею науки на ВДНГ у Києві. Його називають одним із найцікавіших музеїв в Україні. Там дітям дозволяють торкатися предметів, переміщати їх, бігати, кричати, проводити експерименти.

“Музей науки в першу чергу про те, щоб зачепити, зацікавити, викликати здивування у дитини”, – розповідав Оксен Лісовий в інтерв’ю ВВС.

Попри пандемію, у музеї побували десятки тисяч дітей з усієї України. Про цей музей зробили десятки сюжетів і статей.

Оксен Лісовий

Автор фото, УНІАН

Оксен Лісовий

Автор фото, фейсбук Оксена Лісового

Військовий

Оксен Лісовий

Автор фото, фейсбук Оксена Лісового

Оксен Лісовий пішов добровольцем на фронт у складі 95-ї десантно-штурмової бригади. Водночас продовжував дистанційно керувати МАН. З початку війни 95-та бригада була на сході в районі Слов’янськ-Краматорськ-Дружківка. Брав участь у боях, що велись навколо Довгенького, Долини, Краснопілля, в лісах Святогірського заповідника.

“Було багато статичної інженерної роботи. Завдання було закопатися, вгризтися в землю і не відступати ні за яких обставин”, – розповідав Лісовий в інтерв’ю Вікна.

У листопаді 2022 року Оксен Лісовий прямо з фронту звертався до учасників Всеукраїнської олімпіади з філософії для школярів: “Іноді здається, що можна виграти нечесно… але в кінцевому результаті, хто обирає такий шлях — програє. І саме філософ — це та людина, яка допомагає суспільству розібратися в цих орієнтирах, у цих складних і віддалених наслідках наших з вами щоденних дій і рішень”.

Амбасадор “Чуєш? Плюс. Плюс”

Оксен Лісовий є амбасадором благодійної кампанії волонтерів “Чуєш? Плюс. Плюс”, яка допомагає військовим зберегти слух. Мета кампанії – збільшити обізнаність військових про акустичні травми та контузії, їм допомагають з реабілітацією. Такі травми трапляються не лише на фронті, а й на полігонах, стрільбищах.

Оксен Лісовий сам отримав контузію на фронті. За його словами, люди часто не надають цьому значення.

“Про це навіть говорити соромно. Поболіла голова пару днів, слух відновився за тиждень, з вух не тече та й добре. Люди втрачають ноги, руки, життя, а тут у когось у вусі дзвенить… Потім воно вилізе наслідками. Але може бути пізно, дорого і довго. Поінформованість і адекватна оцінка наслідків — важлива мета цього проєкту”, – розповідав Лісовий.

Син дисидентів

Він народився у сім’ї українського філософа і дисидента Василя Лісового і викладачки Віри Лісової-Гриценко. Василь Лісовий, який працював в Інституті філософії, виступив із листом на захист шістдесятників. За це його депортували до Сибіру.

“Я бачив його під конвоєм, знесиленим, але, зрештою, батько таки переміг. Бо цей монстр (Радянський Союз – Ред.) здох, у всякому разі на території України”, – згадував Оксен про батька в інтерв’ю Куншт.

Василь Лісовий також протестував проти введення радянських військ до Афганістану, за що його арештували.

Бізнесмен та викладач

Навчався на художника-кераміка у Решетилівському художньому училищі народних промислів, закінчив Київський державний інститут культури за спеціальністю “бібліотечно-інформаційні системи”.

Оксен Лісовий у 17 років викладав художні дисципліни в гуртках при школах та фехтування в скаутській організації «Січ», історичному клубі КНУ імені Тараса Шевченка та Києво-Могилянському колегіумі.

З 20 років займався бізнесом. Мав кіоски, магазини, побудував заправку. Є кандидатом філософських наук.

Оксен Лісовий про свого знаменитого батька

Раніше Оксен Лісовий розповідав таке про свого батька, який боровся з совєцьким режимом:

“Щодо мого батька, я хотів би сказати таке. Найчастіше чуємо оцінки: подвижницькі, героїчні дії. Насправді це була успішна людина, яка діяла дуже планово. Він ніколи не робив неосмислених кроків, він ніколи не діяв емоційно і спонтанно. Усе, що він робив – він планував чітко, холоднокровно і тверезо.

Він був прекрасним лектором, блискучим ученим, дуже гарним викладачем. Він дуже легко знаходив спільну мову з будь-якою аудиторією, яка хоче щось почути. Так, він не витрачав часу на дискусії з ліхтарним стовпом або людьми замкнутими, які не хочуть нічого чути, які є закритими для будь-якогось пізнання. Але навіть з дітьми він працював дуже легко. Це я знаю і по собі, і по його внуках – моїх дітях. Він був прекрасним педагогом.

Він займався спортом завжди, коли був на свободі, він стежив за своєю формою, як фізичною, так і інтелектуальною. Він був постійно в найактуальнішому матеріялі, який з΄являвся в світі щодо його професії. Ми знаємо, що Президія Національної Академії Наук, коли до неї надходили з Кабінету міністрів якісь матеріяли, що стосувалися питань, якими займався Василь Лісовий, секретар відділення розписував їх навіть не на Інститут філософії, а на Василя Лісового безпосередньо.

Це був фахівець високого рівня. Він знав мови. Він добре володів англійською мовою, німецькою мовою, перекладав з них. Будь-який матеріял, який його цікавив, будь-якою мовою – він брав словник і дуже швидко освоював новий матеріял. Здатність до навчання у нього була висока до останніх днів життя.
Так само легко він справлявся з технікою, з комп΄ютерною технікою. Що надходило нове – він швидко з ним розбирався і використовував для того, чим він займався. А займався він філософією, національною ідеєю, ідеологіями. Він був високий професіонал. І той вибір, який він зробив свого часу – усвідомлений, спокійний, зважений вибір – це була дія людини, яка мала один недолік: він був патологічно чесним. Він зовсім не вмів не те що брехати – а навіть говорити речі, які можуть бути страктовані двозначно. Коли перед ним ставав вибір промовчати якісь дрібниці, які можуть викликати якусь неоднозначну реакцію, десь щось змінити, якось викривити інформацію – він навіть цього не робив. Коли йому казали: «Та це ж дрібниця», то він казав: «Тим більше, коли дрібниця».

Його крок був викликаний насамперед складом його характеру, який корінням своїм іде в таку особливість української нації, яку ми зараз спостерігаємо: це глибина, здатність до дослідження всього, до відчуття свого коріння, відчуття своєї країни не тільки по горизонталі, а й по вертикалі, відчуття її в часі. Він проживав життя і усвідомлював простори, які навколо нього в минулому, він відчував багато поколінь назад і весь час відчував діалог з цими поколіннями. Ці покоління для нього були живі.

Коли він пішов у тюрму – ми чуємо, що він не підтримував якісь колективні акції, загальні страйки. Бо він завжди діяв за власним алгоритмом. Це в нього було до останніх днів.

Василь Лісовий був дуже високоморальною людиною і дуже високопрофесійним ученим, який зробив усі кроки, які, на його думку, повинна була зробити людина з високою мораллю і як учений, який присвятив себе філософії. Бо він присвятив себе насамперед тій науці, яка покликана говорити правду і докопуватися до суті”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *