Як нам збагатити державу

Чотири велемудрі поради чинній владі.

Мені, як законослухняному громадянину і переконаному державнику, страшенно прикро, що всі тільки би нашу священну владу критикували. То, мушу сказати, геть не є справедливо. Усіх, гляди, обурює зріст цін, підвищення комуналки і т.д. Раз такі мудрі, то скажіть, будьте добрі, а де в нинішній час брати гроші? Отож бо. Як вірний і відповідальний син вітчизни, переконаний, що наша добра влада аж задобра. І ті всеглибинні доброта та людяність подекуди засліплюють їй очі, тож влада не помічає прихованих ресурсів для наповнення казни. Аби відрізнятися від крикунів і горлопанів, я проаналізував ситуацію і знайшов щонайменше чотири пункти, реалізація котрих конче призведе до збільшення дохідної частини бюджету.

1. Видача ліцензій на непоштивість до осіб власть імущих. Раз неможливо спинити невдячність, яка неправедною скверною сиплеться на голови наших керманичів, ситуацію треба ввести у правове русло і скористатися з цього. Так, приміром, хочеш обізвати міністра злодієм, виродком, худобою чи якимось іншим непоштивим словом – купуй ліцензію на певну кількість обзивань (на публічних заходах, на мітингах, на кухні) і вперед. Плюнути, скажімо, в народного депутата – то вже дорожче. А ліцензія на копання міського голови чи губернатора в дупу має коштувати щонайменше 10 мінімальних зарплат, щоби собі таке могли дозволити лише поважні заможні добродії, а не кожна шантрапа.

2. Збір за довжину прізвищ. Несправедливо, що люди з прізвищем на три літери і люди з прізвищем на 10, не кажучи вже про подвійні прізвища, стоять в одному ряду. Бо, будь-який клерк, що видає ту чи іншу довідку, докладе більше зусиль для написання дванадцятилітерового прізвища Задунайський, ніж трилітерового Кук. Не кажучи вже про значно більшу кількість витрат казенного картриджа у першому разі. Тож пропозиція наступна. Починаючи з третьої літери у прізвищі, кожен його носій у місяць має сплачувати до казни певну сталу суму, яку, переконаний, мудро виведуть фахівці з Мінфіну. У тебе прізвище Щур – плати, будь ласка, скажімо гривню за букву «р». А приміром, носії прізвищ Онишкевич і Порошенко, у яких по 9 літер, змушені будуть сплачувати вже 7 гривень за працю канцеляристів і казенні чорнила і картридж.

3. Тротуарний податок. Чому пішоходи у нас в привілейованому становищі порівняно з автомобілістами, які там розмаїті автозбори сплачують. Пішоходи, перепрошую, що не пересуваються, що тротуари не нищать? При чому при стягненні пішохідного збору не треба чесати всіх одним гребінцем, а вартує йти за принципом, як щодо автомобілів: чим більший об’єм двигуна. Тим більша сума. Тобто хлоп з 45-им розміром ноги має сплачувати більше, ніж жіночка з 37-им. Бо, очевидно, що здоровий мешт топче більшу площу тротуару, з такою любов’ю викладеного комунальними службами. Чесно і справедливо.

4. Нарешті – пукальний збір. Так-так. Не вдавайте із себе ханжів. Коли держава б’ється за кожну копійку по Кіотському протоколу, ми зухвало продовжуємо здійснювати неконтрольовані викиди в атмосферу. Запровадження збору на дуповикиди або, так зване, «подупне», має бути з розумінням зустрінуте всією громадськістю. Тим більше, що чарівним дамам, які, як відомо, здійснюють цю процедуру здебільшого пелюстками троянд – будуть передбачені субсидії.

Це лише чотири очевидні пропозиції, виписані людиною, котра не має економічної освіти, а лише є стурбованим за добробут держави патріотом. Чому мовчать фахівці?

Роман Онишкевич, журналіст

Світлина: історична