Геніальний винахід: усі їдуть в одному напрямку

Що мене здивувало в Іспанії? По-перше, тут нема п’яних. В це було важко повірити. Ну добре, може, вони їх десь ховають? Або треба знати час, коли вони з’являються? Ні? Тоді чим тут займаються чоловіки, як вони відпочивають? Кохання, діти, захоплення? І що, не втрачають від того своєї маскулінності? Перший культурний шок.

Бо ця виразка роз’їдає нашу країну.

По-друге, державні службовці працюють для людей, а не проти. В це теж було складно повірити. Бо в нас основні принципи державної служби (чи основна безпринципність): байдужість і зловживання. Приклад? Чиновники, які займаються нашими справами емігрантів, жодного разу не принизили, не побажали від нас якоїсь вагомої вдячності, не примусили ходити по колу.

А таких організацій за рік я відвідала чимало. Навпаки, ці люди робили більше, ніж були зобов’язані, встановлювали людський контакт, дружні стосунки, по-справжньому співчували нам, відчуваючи нашу біду до мурах по шкірі.

На роботі вони такі самі, як і в родині, і в колі друзів. Не носять масок, не одягають броню.

Третє диво Іспанії я роздивилася трохи згодом. Це – кільцеві перехрестя, або ротонди, як їх тут називають, чи глоріети. Здавалося б, що тут дивного? В нас теж є такі перехрестя з клумбою або фонтаном посередині, чи якимось монументом для прикрашання центру. Але справа була в кількості цих ротонд, а ще в тім, що таке саме планування застосовувалося і на околицях міста. Мабуть, це обходиться дорожче, ніж просто закатати асфальтом дві перпендикулярні прямі.

Я пригадала, що не бачила тут в місті аварій, з перекритою дорогою, поліцією, понівеченими автівками. Може, тут є якийсь зв’язок з ротондами? Адже це геніальний винахід: машини, яким потрібно в різні і навіть протилежні боки, всі їдуть в одному напрямку, по колу. Хтось – чверть кола, половину або і всі три чверті.

Я вирішила дізнатися про це в інтернеті і зраділа, що інтуїція мене не підвела, Я влучила в точку, відкрила величезну і послідовну роботу міської і державної влади.

Отже, ротонди. В Мадриді вони дуже різноманітні і гарні: з арками, фонтанами, квітами. Та головна їх функція – безпека руху. Вони знижують швидкість транспорту по місту і не потребують світлофорів. І це безцінно, бо, як ми знаємо, на зайцевих не діє стоп-сигнал.

Справжня кількість кільцевих перехресть в Іспанії вражає! Тільки в регіоні Мадрид їх 2700! Взагалі в країні – 43 000!!! Що складає 591 ротонду на 1 мільйон жителів. Це один з показників безпеки життя, за якими створюють рейтинг найкращих місць і країн.

Додайте до цього тунелі для машин ( найдовший – 5 км), 120 парків Мадрида, зелені бульвари. І це в місті, де по пів року немає дощів. Все величезне зелене господарство не приносить прибутків і потребує неабияких витрат на крапельний полив, роботу садівників.

Таким чином, за кількістю ротонд Іспанія займає 2 місце в світі. На першому місті – Франція, де цих інженерних споруд – 80 тисяч!

Першим спроєктував таке перехрестя у 1907 році Ежен Енар саме в Парижі. Цей видатний архітектор мав багато революційних ідей, які зараз увійшли у нашу повсякденність.

Потім до цієї ідеї у 1960 році повернувся британець Френк Блекмор. Масове впровадження цієї архітектурної знахідки розпочалося у 1975 році. Змінювалися уряди, політичні віяння, а ротонди вперто будувалися у Європі.

Якби в нас замість вінків на місцях аварій робили ротонди, люди припинили б гинути. Прикро, що навіть зараз, під час війни, такі дорогоцінні життя досі втрачаються у автомобільних пригодах.

Сьогодні обговорюються проєкти відродження наших міст. І було б дуже доречно використати вдалий досвід Іспанії та зробити наші перехрестя цивілізованими і безпечними.

Йдучи у школу, моя донька кожен день, 9 років, перетинала дуже жвавий проспект Гагаріна в Харкові. І ми кожен день з завмиранням серця переживали, чи все буде добре. Бо цей проспект став місцем змагань у швидкості, які унесли багато життів. Давно слід подбати про безпеку всіх учасників руху.

Через війну в Україні, санкції щодо Росії в Іспанії зросли ціни на пальне. Що робить уряд в такій ситуації? Підвищує ціни на проїзд, на продукти харчування, на комунальні послуги? Не вгадали. Вдвічі знижує вартість проїзду в метро, автобусах та електричках. Мета цих заходів – розвантажити дороги та полегшити життя мешканців. Ця знижка діє не день, не місяць, а майже рік. Діти і літні люди платять взагалі символічно.

Цей підхід – шукати спільний напрямок для протилежних течій – чудова метафора для суспільного існування взагалі. Замість того, щоб акцентуватися на розбіжностях, підкреслювати різницю, заради спільного блага треба шукати об’єднуючі ідеї. Тоді припинять бути бідами в державі дурні та дороги.

Інна Усенко, письменниця з Харкова

Світлина ілюстративна