Візії

Рішення ухвалювали тихо…

А ще важкість вчорашнього дня посилило прощання із значною частиною співробітників українського радіо.

Скорочення фінансування, війна та єдиний марафон і шанс прибрати невдобних злились у моменті… Разом із багатьма із них відходить і особливість звучання та частина мого радійного досвіду. Але то таке…

Про звільнення не заведено голосно говорити,- це досить травматична подія. Особливо для тих, хто “підвис” на роботі і віддавав їй от правда – всього себе. Це одразу ніби ставить певне тавро невдахи, дуже показове знецінення твого всього прожитого у професійному житті. І справа навіть не в тому, що процес “відбору” непрозорий але передбачуваний: не виведені з простою розуміли, куди веде їх далі шлях. І справа не в тому, що вони робили до війни хороший продукт, і справа навіть не в тому, що несправедливо. Не в заслужених званнях справа, ясна річ…

Рішення ухвалювали тихо, аби не турбувати, узвалювали часто колишні учні і ті, кого звільнені проводили у радійне поле. Вирок повідомляли цілком у руслі: відділ чи б то пак тепер департамент кадрів чи чогось такого… Я все чекала, що журналістам подякують за їхню роботу… ніт.

Про скорочення не говорять ті, хто вижили, бо ти можеш стати наступним/ою. Але це з поля “коли прийшли за мною, не було кому виступати проти”. Жаль, що у нас так не склалась медійна спільнота міцною і згуртованою, а слухачі наряд чи захищатимуть улюблені голоси)) Жаль, що не зрослось із прийняттям критики і культурою опозиційних груп, особливо важливих серед журналістів. Але то таке…

На жаль, я не маю дозволу тегати тих, хто зник з наших коридорів. Але я можу подякувати вам (ви ж прочитаєте це) за прекрасні, складні, цікаві, напружені, професійні, патріотичні, конфліктні та ще інші моменти і нерівномірні, але роки співпраці. Я знаю, як вам було у темні часи темників і дякую за світлі моменти їх ігнору, дякую за можливість впроваджувати нові проєкти, за тривалу співпрацю. За “Чорним по білому”, яка і рейтинги якої комусь заважали.. За Польову пошту особливо в період 2014 року і далі, за голоси, дух, формування. За багато уроків. Ви круті голоси і мали б стати брендами. Ваш досвід для мене дуже цінний. Дякую…

Ярина Скуратівська

Мову ориґіналу збережено

Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах війни та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Щоб продовжувати реалізовувати проєкт щодо документування англійською мовою рашистських злочинів проти мирних громадян України, зокрема дітей, нам потрібна ваша допомога. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net. Або ж переказуйте кошти на карту 4731 2196 4385 1292 (ПриватБанк)

Підписуйтеся на наш Телеграм

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *