Не бійтеся, говорив Папа Іван Павло ІІ

19 травня моєму синові сповнилося б 38. Але він назавжди залишився 30-річним. 8 років тому, коли зросла злочинність у Києві та в західних регіонах України, СБУ відкрила спеціальну гарячу лінію, на яку просила повідомляти про будь-які підозри. У той день я на таксі возила маму у поліклініку. Таксист був агресивний і хвалився, що уже створена ціла мережа організацій і скоро про них почуємо.

Повернувшись додому, розповіла про це Іванкові. Він вирішив подзвонити на гарячу лінію СБУ. У мене була пересторога і я спитала, чи він впевнений, що там усі патріоти (як пізніше з’ясувалось, що там, на жаль, було багато зрадників і ворогів України). Але Іванко мені відповів, що якщо будемо так боятися, то ніколи Україну не побудуємо. Подзвонив, дали свідчення. А через 2 тижні коло дверей нашої квартири на нього напав незнайомий чоловік і вистрелив упритул у голову. Чи був цей напад наслідком дзвінка чи просто збігом, важко сказати.

Не раз я потім думала, що, можливо, треба було зупинити, переконати не дзвонити. Але розуміла, що не мала права просити дорослого сина бути боягузом. Сьогодні багато матерів, відправляючи своїх синів на фронт, як би могли, то зупинили б їх, рятували б, оберігали б їх від війни. Але чи мають вони право просити їх бути боягузами? Мабуть ні, хоча серце хоче кричати «так».

Не бійтеся, говорив Папа Іван Павло ІІ. Не бійтеся, бо саме цього хоче ворог. Живімо, всупереч всім обставинам, живімо за себе і за них, за тих, хто стали нашими небесними ангелами.

Любов Батіг

Світлина з архіву Л. Батіг