Суд виніс вирок замовникам убивства Катерини Гандзюк, але не оголосив його мотивувальну частину

Дніпровський районний суд Києва оголосив вирок у справі про вбивство активістки Катерини Гандзюк. Про це повідомив Офіс генерального прокурора в понеділок, 26 червня.

Замовника Владислава Мангера й організатора вбивства Олексія Левіна засудили до 10 років позбавлення волі. Мангера визнали винним у замовленні нападу, а Левіна — в організації.

Прокурори просили максимально можливе покарання обом. Суд погодився з позицією прокурорів і призначив їм покарання у вигляді 10 років ув’язнення. Крім того, засуджені мають сплатити по 5 млн гривень моральної компенсації батькові, матері і чоловікові Катерини Гандзюк. Також заставу 2,5 млн гривень, яку призначали Мангеру, передали на користь Збройних сил України.

Майже п’ять років тому на молоду активісту здійснили напад у Херсоні та облили сірчаною кислотою. Від отриманих травм дівчина померла. Це жорстоке і зухвале вбивство збурило всю країну.

Соратники Гандзюк в антикорупційній боротьбі відразу після нападу почали потужну інформаційну компанію з вимогою притягти до відповідальности виконавців і замовників злочину.

Написи та графіті із портретом активістки і словами “Хто замовив вбивство Гандзюк” почали з’являтися по всій країні. Чинну на той момент владу почали звинувачувати в покриванні злочину.

Гостроти протистоянню тоді додала президентська компанія, що саме почалася в Україні. Хоча обидва президенти – і Петро Порошенко, і Володимир Зеленський, що прийшов йому на зміну, – публічно обіцяли зробити все можливе, щоб вбивці дівчини отримали покарання.

Через п’ять років суд фактично поставив крапку у цій справі і таки дав відповідь на питання “Хто замовив Катю Гандзюк”.

Замовниками злочину оголосили колишнього впливового херсонського політика Владислава Мангера та місцевого кримінального авторитета Олексія Левіна, але вони вже готують апеляцію і не визнають свою провину.

Катерина Гандзюк – уродженка Херсона – завдяки своїй суспільній діяльності швидко стала відома поза межами рідного міста.

Катерина, що народилася в 1985 році, поєднувала роботу в міській владі і громадському секторі. Брала участь у Помаранчевій революції, Євромайдані в Херсоні, працювала в громадських організаціях, а також управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області.

У 2014 році Гандзюк працювала у передвиборчому штабі Володимира Миколаєнка, який був кандидатом у мери Херсона від партії “Батьківщина”.

Після перемоги на виборах у 2015 році Миколаєнко вийшов з партії. Покинула “Батьківщину” і Катерина Гандзюк. У цій же партії перебував і визнаний замовником її вбивства Мангер.

До нападу активістка працювала у міській владі Херсона. Вона була тимчасовою керуючою справами Херсонської міської ради, а також працювала радником мера міста.

Молода дівчина гостро й активно критикувала херсонських правоохоронців і чиновників. Друзі активістки звертали увагу, що у пані Гандзюк було два головні “напрямки”, за якими вона мала принципових опонентів: це протидія “проросійським рухам” у Херсоні, а також боротьба з корупцією місцевої поліції.

Зокрема, Катерина Гандзюк мала публічний конфлікт з начальником управління захисту економіки в Херсонській області Артемом Антощуком. У вересні 2017 року вона звинуватила його у корупції. Поліціянт подав до суду на активістку.

Гандзюк неодноразово критикувала діяльність правоохоронних органів при розслідуванні нападів на громадських активістів. Як це було через зволікання поліції з розслідуванням нападу на херсонського журналіста Сергія Нікітенка.

Також Гандзюк критикувала голову Херсонської облради Владислава Мангера та звинувачувала його в організації “тітушок” проти противників вирубування лісів у регіоні.

Активістка входила до групи Itchy Trigger Finger Ukrainians, яка займалась розробкою та розміщенням зовнішньої реклами поблизу адмінмежі з окупованим Московією Кримом.

У цьому світлі вона критикувала владу за слабку протидію інформаційній агресії з боку рашистів.

31 липня 2018 року на Катерину Гандзюк скоїли напад біля її дому в центрі Херсона й облили літром концентрованої сірчаної кислоти.

Від опіків у неї постраждало майже 40% поверхні тіла. Зокрема були уражені тулуб, шия, обличчя. Дівчина померла від отриманих травм 4 листопада 2018 року.

Відразу після нападу поліція затримала безробітного мешканця Херсона Сергія Новікова, бажаючи повісити на нього це вбивство. Очільник МВС Арсен Аваков тоді безпідставно заявив, що це – виконавець нападу на активістку.

Однак згодом виявилось, що ця людина жодним чином не причетна до злочину – Новікова відпустили. Водночас полилася критика активістів у бік МВС і поліції через непрофесійність і ангажованість їхніх дій.

Восени 2018 року правоохоронці затримали нових підозрюваних. Ними виявились п’ятеро учасників АТО. Сергій Торбін, Віктор Горбунов, Володимир Васянович, Микита Грабчук та В’ячеслав Вишневський воювали у складі Української добровольчої армії (УДА) і отримували відзнаки від держави.

Їх заарештували, але довго було невідомо, хто саме замовив їм напад на Катерину Гандзюк.

Фактично через рік після нападу на активістку суд ухвалив вирок для цих п’яти підозрюваних. Вони визнали свою провину і отримали невеликі строки ув’язнення.

Організатор нападу Торбін отримав 6,5 років в’язниці, Грабчук, що безпосередньо вилив кислоту на дівчину, 6 років.

Після повномасштабного нападу Московії на Україну засуджені скористалися правом вийти з-за ґрат і долучилися до українських збройних формувань.

Паралельно відбувався пошук і притягнення до відповідальности замовників вбивства Каті Гандзюк.

В лютому 2019 року заарештували колишнього голову Херсонської облради Владислава Мангера. Слідство запідозрило, що саме він замовив напад на активістку через неприязне ставлення до неї.

На момент вбивства Гандзюк Мангера називали одним з найвпливовіших політиків области.

Інший замовник – херсонський кримінальний авторитет Олексій Левін на прізвисько “Москал” – встиг утекти з України, його оголосили в розшук.

Його знайшли лише через рік у Болгарії. “Москал” змінив зовнішність та ім’я, щоб уникнути екстрадиції в Україну. Однак вона все ж відбулася і Олексій Левін опинився в українській тюрмі.

Розгляд справи в суді проти Мангера і Левіна тривав майже 3 роки.

Світлина “Української правди”