Замість моноетнічної держави Україна може перетворитися на мультикультурну країну з азійськими та африканськими мігрантами

Хто відбудовуватиме Україну і заселятиме її – у майбутньому, очевидно, мультикультурну – територію. Щодо цього експерти озвучують різні погляди, а ЗМІ на підставі цитат від кмітливого бізнесу пишуть про потенційну “золоту лихоманку”, пише “Голос Америки”.

До 4,5 мільйона осіб додаткової робочої сили необхідно залучити Україні до 2032 – таку цифру озвучили у жовтні в Києві під час Форуму про розвиток і майбутнє людського капіталу України.

Якщо США розігрують у лотерею “зелену картку” серед охочих переїхати туди на проживання, то, за символічною аналогією, “синьо-жовта картка” могла б стати символом імміграції до України.

New York Times уже порівняв привабливість українського повоєнного ринку із “багатомільярдною золотою лихоманкою”, оскільки видання володіє даним про наміри тисяч компаній з усього світу братися за відбудову: латвійські покрівельні компанії, південнокорейські спеціалісти з торгівлі, виробники паливних елементів з Данії та мостобудівельники з Франції.

А крім того, пише газета, титани приватного капіталу з Нью-Йорка та оператори бетонних заводів з Німеччини.

“Ми бідна країна, але можливості для самореалізації вочевидь будуть великими”, – впевнена демограф Елла Лібанова.

На думку Лібанової, Україні потрібно буде щороку залучати близько 300 тисяч мігрантів – для відбудови країни та загалом, щоб втримати населення на рівні 30 мільйонів.

З яких країн можуть потенційно приїхати ці люди, чим зацікавить їх Україна, чи впорається уряд із завданням розмістити нових мешканців, забезпечити їм як можливості для розвитку у власному культурному середовищі, так і успішної інтеграції?

Лібанова наголошує на важливому завданні у цьому контексті – мотивувати потенційних новоприбулих поділяти українські цінності й український спосіб життя, щоб уникнути ризиків відокремлених “поселень” чужоземців та відповідних конфліктів.

Серед таких цінностей, каже експертка – толерантність, працелюбність, миролюбність, а за необхідности – й “уміння битися за свої цінності, за свою країну”, відсутність ксенофобії, доброзичливість, емпатія.

“Не те щоб цінності у нас змінилися з війною, ні вони так швидко не змінюються навіть в умовах катаклізмів, але от на цій шкалі цінностей пересування певне відбулося. Ми стали більш людяними, ми щиро співчуваємо тим, хто потерпає від бойових дій”, – каже Лібанова про українців.

А також наголошує: “Люди живуть важко, доходи впали, бідність зросла зарплати у трьох чвертей або скоротилися, або залишаються сталими, тобто в умовах інфляції купівельна спроможність знизилась.

І попри це 60% людей час від часу донатять чи ЗСУ, чи благодійним організаціям, щось роблять, діляться!”

Щодо дискусії про те, хто саме приїде до України, то координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман переконаний: українська економіка після війни розвиватиметься инакше, аніж це робили країни після попередніх воєн у Європі.

“З колегами-економістами та аналітичними центрами, обговорюючи відбудову України, ми дійшли такої думки, що кілька десятиліть тому насамперед йшлося б про робочі руки. Але зараз розвиток економіки – це насамперед таланти”, – розповів він у коментарі “Голосу Америки”.

Тому головним завданням для України стане привабити і втримати кілька сотень тисяч талантів, наполягає Гетман.

“Це може замінити мільйони людей, які просто працюють руками, а економіка буде чудово себе почувати і розвиватиметься. Адже робочі руки у світі замінюються роботами та штучним інтелектом”, – нагадує експерт.

Кілька сотень тисяч талантів принесуть українській економіці набагато більше користи, аніж мільйони тих, хто готовий працювати фізично, переконує Гетман.

На його думку, йдеться про людей з Європи, Азії, Латинської Америки, Африки.

Натомість сьогодні чимало українських талановитих людей навпаки поїхали до Європи. Як зауважила Елла Лібанова, високий рівень освіти є головною конкурентною перевагою України.

А 70% українських воєнних мігранток, за даними польських і німецьких демографів, мають вищу освіту.

Понад 60% таких жінок у Польщі вже працевлаштовані, у Німеччині цифра трохи нижча, але також суттєва, тож Україна фактично конкурує з країнами ЄС за цих людей.

Світлина ілюстративна