Коли Україна за право життя з катами боролась… Європа мовчала
Нині 145 років від дня народження поета і драматурга Олександра Олеся.
Це він назавжди вибере українську мову після збору української інтелігенції у Полтаві (на відкритті пам’ятника Котляревському у 1903 році), нагадує в своєму блозі письменник Степан Процюк. Це його романси почнуть переписувати до альбомів російськомовні українки, починаючи творити прижиттєву популярність Олеся як поета. Це він постійно незадоволений власними гонорарами, що особливо відчутно, до прикладу, у листах до Євгена Чикаленка.
Це він майже десять літ був змушений працювати ветлікарем у київській скотобійні. Це він почне писати символістські п’єси, своєю «По дорозі в Казку» повністю підриваючи диктат української соціально–побутової драми. Це він, часто будучи незадоволеним своєю літературно-фінансовою ситуацією, був кумиром для молодих поетів і читачів.
Це він пізніше емігрує з України, відчувши смертельну небезпеку. Це він пізніше напише знаменитий вірш «Європа мовчала». Це він буде мати на еміграції важку любовну історію, мотиви якої , вочевидь, відбиті у п’єсі «Ніч на полонині». Це він буде зловживати спиртним і ридати за Україною, яка гинула у тридцятих роках… Це він буде вести гострі дебати про літературу і чин із своїм сином, знаним нами Олегом Ольжичем, і ненадовго його переживе…
У 2017 році прах Олександра Олеся і його дружини Віри перепоховали в Україні для життя вічного.
Пам’ятай
Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров’ю і слізьми стікала
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.
Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
22.08.1931
На фото: малюнок Світлани Коверзнєвої
