Згуртуватися довкола “пацана”

Досить подивитися одну серію [опусу “Слово пацана”], щоб непомилково відчути типовий стиль ще радянських спецслужб у подачі матеріалу: ніби й усе грамотно, але нестерпно казенно і все з підвивертом, прихованим дном, можливо, навіть потрійним.

На поверхні – художня реконструкція підйому масового кримінального руху в срср, який закономірно вилився в “ліхіє 90-є”. Все супер-“натурально”: костюми, деталі, зачіски. Але. Всі говорять з елементами протокольних фраз, усе ніби реконструкція звітів кдб – а вочевидь, і не ніби, а так і є.

Першою підкладкою іде те, що цей інтелігентський спосіб подачі акцентує жирно на “простій людській” моралі, на етиці супер-“щирих”, “справжніх життєвих” вчинків – на противагу облудній радянській офіціозній ідеології “маральнава кодекса страітєля камунізма”. “Щирою” етикою і “людською” мораллю, щоправда, виявляються поняття вуличних банд, братство юних “атмарозкав”. Ну, це ще так: гидко, трошки тупо, але неосвіченому і наївному “піплу”, особливо на расіі, мабуть, добре заходить.

Другим, глибшим підтекстом йде явна паралель з юністю путіна, який сам імітував своє “героїчне” підліткове минуле чи “ватажка”, а швидше “самотнього вовка” вуличних “разборак”. Зараз, під час виборчої президентської кампанії, якоїсь п’ятої, чи якої вже там у нього – необхідна “свіжа струя”, щось таке, щоби повернути йому образ “сваіво в доску” – щоб люди на расіі ринулися на вибори обирати “любімава прєзідєнта”. А він вже добряче набрид, ніхто не вірить у якусь хоч мінімальну альтернативу йому – тож можуть просто не дуже прийти на вибори. Майже 350 тисяч лише явно загиблих російських вояків до березня стануть 400 тисячами, поза сумнівами. А це зовсім не додає електоральні бали. А вони “пазарєз нужни”! От і запускають цю сльозливо-сопливо-криваво-зубодробильну сагу про “інтєлігєнтнава мальчіка”, якого життя навчило знаходити свою правду з кулаками.

І от тут, нарешті, третій рівень глибини. Вся расєя подається авторами фільму таким “інтєлігєнтним мальчіком”, якого прєсують світові лідери – США, ЄС та їхні союзники, яких проеціюють як нібито такі ж банди, але при світовій владі. І “прастой расійскій абиватєль” має відчути “радство с етім мальчікам”, згуртуватися довкола “пацана” путіна проти “зажравшєвася міравова бамонда”.

Що ж, може спрацювати в расіі, але це вже – останній тест на притомність і адекватність усього російського суспільства.

І є відчуття, що воно цей тест блискуче провалить.

Михайло Бойченко, філософ