У Мюнхені він “ухвалив складне рішення”

Знайомий журналіст із закордонного відрядження не повернувся. Пише, що залишається відданим Україні та буде працювати на неї. Пише, що буде працювати журналістом за кордоном та донатити на ЗСУ. Жаліється, що проти нього буде медійне кілерство, щоб обнулити його як журналіста.

Чувак, ти сам себе обнулив. Слова не варті нічого, а вчинок – ти з’їб@вся, коли був потрібен своїй країні.
Більшість боягузів і нікчем прикривають свої ганебні вчинки красивими фразами.

На жаль, є лайки друзів під постом ухилянта. А потім тими самими руками ви пишете патріотичні пости.

Точно, що слова нічого не варті.

Розповім вам, як я вивіз ухилянта.

Ми декілька місяців готувалися до туру Німеччиною та Польщею, але стало ясно, що наш барабанщик Густав, що служить у 227 ТрО їхати не може, бо його за кордон не випустять.

Знайшли старого друга, якого знали років 20.

Дуже патріотичного, весь в татухах, працював барбером. Патріот аж до сказу.

Два місяці репетирували з ним, виїхали, відіграли успішний тур. У Мюнхені він “ухвалив складне рішення”.

Діалог:

– Ти обіцяв.
– Все змінилось, у мене родина, дитина.
– У мене двоє.
– Твої у Полтаві, ти їздиш до них, а мої у Нідерландах, рік не бачив.
– Ти підставляєш усіх.
– Ну вибачте.

Результат.
Декілька місяців праці гурту у дупу, обламались важливі наступні закордонні та інші гастролі, бо ясно дали зрозуміти, що не випустять більше.

Збирались у Штати.

Досі у нього на закритому профілі висить тлом афіша туру.

Служити має чужий папа, важливі лише свої діти.

Думаю, він і зараз працює десь у барбер-шопі Амстердама. На економічному фронті служить.

І звісно, він за Україну аж гай шумить.

Віталік Карачов, привіт тобі.

Василь Рябко, засновник гурту “Папа Карло”

Світлина ілюстративна