Мобілізація та справедливість

Не вщухає дискусія про справедливість у зв’язку з мобілізацією.

Але я не бачив жодної репліки, яка би починалася з визначення справедливости чи бодай пропозиції домовитися про те, як розуміти справедливість.

А без цього будь-яка дискусія про справедливість виглядатиме як бій засліплених шоломами гладіаторів, які не бачать один одного (їх в Римі називали “андабати”).

Не маю кращої пропозиції, ніж звернутися до мого улюбленого Арістотеля.

А він висловить нам дві засадничі тези.

1. Справедливість – це спільна користь. Це буквально з “Політики” 1282b.18: “Благо суспільства – справедливість, тобто спільна користь” (ἔστι δὲ πολιτικὸν ἀγαθὸν τὸ δίκαιον, τοῦτο δ’ ἐστὶ τὸ κοινῇ συμφέρον; О. Кислюк переклав тут τὸ δίκαιον як “право” і грубо помилився).

2. Справедливо вчиняти з рівними як рівними. Але люди рівні в двох різних сенсах: кількісно і за співвідношенням (“Політика”, 1301b.30).

(Поясню від себе: “кількісно” – це, наприклад, коли на виборах кожен має один голос; “за співвідношенням” – це, наприклад, коли на будівництві слабкий виконує легшу роботу, а сильний тяжчу, але обидва працюють однаково сумлінно в міру своїх сил).

А тепер застосуймо це до мобілізації.

1. Якщо ви можете бути корисним у війську і ухиляєтеся від цього, ви вчиняєте несправедливо. Бо зараз наша спільна користь № 1 – це перемога у війні.

2. Не всі чоловіки 25-60 неодмінно мають бути в армії. Але кожен має бути там, де саме він, зі своїми силами та вміннями, може найкраще послужити спільній користі (оце і є “рівність за співвідношенням”). Або, зі згоди держави, вирішуйте це самі, або держава, з вашою згодою чи без неї, вирішить це за вас.

Олексій Панич, філософ

Світлина ілюстративна