Якщо розгрібати авгієві стайні самоідентифікації закарпатців…

В Мукачеві презентували книгу вибраних етнографічних та історичних праць ігумена Мукачівського монастиря отців василіян Анатолія Кралицького.

Про це повідомляє журналістка Тетяна Когутич.

“Це п’ятирічна праця історика Володимира Мороза, який досліджував в архівах та збірках інтелектуальну спадщину Кралицького, та згрупував її в доволі вражаючий “талмуд”, – пише Когутич. – Читати його, втім, задоволення, особливо з авторськими коментарями Мороза. Перше враження після знайомства з книгою: чому ми про це не знали? Справді: інтелектуал, який 25 років живе та працює в Мукачеві, пише розвідки про історію й походження місцевого люду та сусідів з околиць (в добу мадяризації з одного боку, та русофільства з іншого, це друга пол ХІХ ст, каже про самовизначення закарпатських русинів: “Ми діти преславної України”), друкує в пресі свої розвідки під більш як двома десятками псевдонімів, приймає в гості на каву Драгоманова, рівняється на Максимовича та Костомарова!..

У Мукачеві на честь нього названа вулиця десь на околиці міста, ну а його праці студіюють історики в архівах.

Утім, якщо би хтось кинувся розгрібати авгієві стайні самоідентифікації закарпатців (адже про нас і досі в країні говорять як про таких трошки “недоукраїнців”) – то власне у Кралицького все написано. Дяка Володимиру Морозу за фокус на людині такого штибу! І за роботу! Вивчаймо своє і знаймо своїх!”

Народився Анатолій Кралицький 1835 року в селі Вишні Чабини (нині — в Словаччині) в багатодітній сім’ї священника.

Навчався у монастирських школах та в Ужгородській духовній семінарії. З 1858 року працював учителем, а з 1869 року і до кінця життя — ігуменом Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря.

Анатолій Кралицький зібрав велику бібліотеку. Багато книг подарував йому Михайло Драгоманов. Драгоманов надсилав йому етнографічні та фольклорні матеріали і збірки. Серед них були «Малоруські народні пісні» та «Малоруські народні перекази». Кралицький вів листування з Яковом Головацьким та Іваном Франком, що опублікував деякі записи Кралицького у газеті «Життя і слово». Також Кралицький підтримував зв’язок з багатьма діячами науки та культури, серед яких Антон Будилович, Федір Єзбера, Олексій Петров, Корнило Сушкевич, Ізмаїл Срезневський, Михайло Раєвський.

Помер 1894 року в Мукачівському монастирі, на кладовищі при якому похований.

Світлина ілюстративна