Журналістика — це не жіноча справа: сексистський скандал викликав різку реакцію
Студенти Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка вимагають звільнити викладача Микиту Василенка — його звинувачують у сексизмі й просуванні проросійських наративів.
Суспільне Культура розповідає, що сталося, а також говорить із правозахисницями про випадки сексизму: які можливості для дій мають студенти та студентки, куди можна звертатися за допомогою в разі порушення прав і якою є статистика подібних історій.
Скандал з Микитою Василенком — що сталося
У Києві студенти Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка вимагають звільнити викладача Микиту Василенка, батька одіозної журналістки Соні Кошкіної. Наразі викладачу винесли догану, але залишили на посаді. Про це розповіла у соцмережах студентка четвертого курсу та військовослужбовиця Оксана Паращак, відео якої стало вірусним.
Ось кілька цитат Микити Василенка, що викликали обурення студентів:
- У листі, який підписали понад 170 студентів ННІЖ, йдеться: “Викладач зловживає сексистськими коментарями в бік студенток. У час повномасштабної війни Росії проти України зазначений викладач розповідає студентам на заняттях про «велич Росії»”.
- Ще у 2015 році обурення спільноти освітян викликав коментар Василенка у фейсбуці — журналістка Оксана Піддубна висловилася про недоліки навчання в Інституті журналістики, а викладач у відповідь їй написав таке: “Друже мій! Те, що ти дурепа, — ще не означає, що весь світ дурний”. Журналістку тоді підтримала низка освітян.
- У 2020 році 54 студенти підписали скаргу проти Василенка. Вони заявляли, що їхній викладач нібито займається політичною агітацією, вчить дописувати неправдиві елементи до статей та вигадувати коментарі експертів. Тоді для студентів, які скаржилися, створили іншу групу, але очолила її колишня дружина, яка була на боці Василенка. За словами журналістки Галини Бабенко “усі, хто перейшов у нову групу, отримали невисокі бали або «незараховано»”.
- За словами студентів, на своїх лекціях Микита Василенко стверджував, що “жінки можуть чогось досягнути лише у чотири способи: чоловік, коханець, батько, брат”. Також студентка Паращак цитує слова викладача: “Жінки створені, аби доглядати дітей та чоловіка. Журналістика — це, по факту, не жіноча справа і я проти того, щоб всі мали права. Особливо — жінки”.
- Ще одна колишня студентка Микити Василенка підтвердила сексистські висловлювання викладача на умовах анонімності для журналістів ТСН: “Перша його фраза була: «Дівчата, вам не потрібна ця журналістика, ваше завдання у житті — вдало вийти заміж за багатого чоловіка, який зможе вам купити видавництво чи журнал, і будете працювати там журналістом»”. За її словами, студенти намагалися йому заперечувати, проте він заявив: “Я — видавець, я маю право так себе поводити, а ви поки що ніхто і звати вас ніяк”.
- Студенти також свідчать про неоднозначні висловлювання Василенка про російсько-українську війну, агітацію за партію ОПЗЖ до повномасштабного вторгнення (яку в листопаді 2022 року РНБО заборонила через загрози національній безпеці), також тоді викладач постійно був гостем нині підсанкційних телеканалів ZIK, NewsOne, “112” — його пости про це і скриншоти з етерів досі можна занйти на його сторінці у Facebook.
Василенко натомість стверджує, що ці канали не були проросійськими, а він був там лише як експерт. Щодо сексистських висловлювань — Василенко також заперечує звинувачення: “Це абсолютна брехня, це наклеп, який нічим не підтверджений”. Викладач стверджує, що подасть до суду на студентку.
“Я просто змушений це зробити. Перед цим я попереджу керівництво університету, пораджусь з колегами. У мене є досить підстав вважати, що ця провакація проплачена. Це пов’язано безпосередньо з моєю викладацькою і видавничою діяльністю”, — коментує Микита Василенко.
Оксана Паращак у коментарі для hromadske зазначила, що торік влітку студенти звернулися з листом до чинного на той час директора інституту Володимира Різуна, в якому скаржилися на “відверту проросійську та сексистську позицію” Василенка і просили звільнити його з посади викладача інституту. За словами Паращак, тоді Різун заявив, що не має повноваження кваліфікувати докази як порушення, а також визнав, що не дивився відео- та не слухав аудіодокази поведінки з ознаками дискримінації.
Тож далі студенти звернулися до уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця. За словами студентки, омбудсман у січні цього року відповів, що постійна комісія Вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка з питань етики створила робочу групу, аби розібратися у питаннях щодо сексизму. Комісія визнала факти порушень етики й те, що формальний підхід керівництва, Вченої ради та студентського парламенту ННІЖ до цих порушень призвів до репутаційних втрат інституту та університету загалом. На підставі висновків комісії Василенку та очільниці катедри, на якій він працює, винесли догану.
Студпарламент ННІЖ оприлюднив свою позицію, категорично засудивши висловлювання Микити Василенка: там зазначили, що вважають неприпустимою його роботу на посаді викладача.
Про деякі випадки обурливих та/або сексистських висловлювань сам Василенко говорить, що вони мали місце в період його відпустки або в приватних розмовах (тим не менш, студенти переважно це заперечуть). Але якщо так — як розцінювати подібні слова викладача, якщо вони були сказані чи написані поза авдиторією (наприклад, у Facebook), але стали публічними?
Правозахисниця, заступниця голови ГО “Центр жіночої перспективи” Марта Чумало говорить, що не може бути такого, що людина в одному місці висловлюється за права людини, а в іншому просторі говорить, до прикладу, расистські чи антисемітські висловлювання.
Марта Чумало, правозахисниця, заступниця голови ГО “Центр жіночої перспективи”
“Це ціннісні речі. Ти публічна особа, викладаєш, несеш цінності в молоді покоління і тому ти маєш бути зразком для них, зокрема і у висловлюваннях. Для мене не є аргументом, що він тут був на роботі, а там не на роботі. Він несе подвійні меседжі — а через амбівелентні посилання який виховний процес він здійснює?
У Львові була справа, коли СБУ притягнуло викладачку університету до відповідальності через її висловлювання у Facebook. Незважаючи на те, що це соцмережі, на це звернули увагу і вона була покарана та звільнена”.
На питання, чи варто студентам добиватися звільнення викладача Василенка, чи достатньо догани, Марта Чумало відповідає, що звільнення, на її думку, — це добра мета.
“Те, що ця людина має бути звільнена, для мене це дуже очевидно. Так виклично себе вести — і при цьому навчальний заклад не може ухвалити здорового рішення щодо очищення своїх лав від такого викладача, — мені сумно від цього. Ми можемо лише здогадуватися, що відбувається в закладах нижчого рівня акредитації, якщо топові університети мають такі проблеми”.
Щодо претензій студентів не лише до сексистських висловлюваннь Микити Василенка, а також проросійських, експертка вважає, що це ланки одного ланцюга. “Патріархатні погляди, погляди на жінок — це такий «домострой», нічого дивного. Тому це тим більше має йти до логічного завершення”, — говорить Чумало.
Сексизм в українських вишах
Ситуація з обурливими сексистськими та проросійськими висловлюваннями викладача КНУ Шевченка Микити Василенка, на жаль, не перша — обговорення випадків порушення прав в університетах зазвичай відбувається інформаційними хвилями після того, як постраждалі розповідають свої історії.
Нещодавно через схожі звинувачення відсторонили від занять професора Тернопільського педуніверситету. На своїх лекціях він заявляв, що дівчата нібито самі провокують зґвалтування, згоду на секс обидві статі розуміють по-різному, а насильство в очах чоловіка — це “продовження залицяння”.
Також у 2017-му студентки рівненського університету розповіли про викладача, який натякав на інтимний зв’язок і пропонував секс, а у 2019 році студентка біофаку зробила публічною історію про те, як під час літньої практики її та її одногрупниць домагався викладач університету Шевченка. Пам’ятаємо й історію зі звинуваченнями в сексуальних домаганнях з боку актора та викладача Володимира Талашка з університету Карпенка-Карого.
Щодо неоднозначних висловлювань — у листопаді 2023-го з Національного університету “Львівська політехніка” звільнили мовознавицю Ірину Фаріон. Причиною стало те, що викладачка розкритикувала російськомовних українських військових, зокрема з Третьої штурмової бригади.
Ірина Дєдушева, координаторка соцмереж та публічних проєктів експертного ресурсу “Гендер в деталях”
Координаторка соцмереж та публічних проєктів експертного ресурсу “Гендер в деталях” Ірина Дєдушева в коментарі для Суспільне Культура зауважує, що історії, подібні на скандал навколо висловлювань Василенка, не поодинокі.
“На жаль, інститут репутації ще формується в Україні, роки пригноблення жінок не можуть пройти безслідно. Ми бачимо, як замість жорстких рішень керівництво університетів вдаються до напівзаходів, як у випадку з Микитою Василенком. Що це означає для нас як громадянського суспільства? Що ми маємо бути ще більш рішучими та наполегливими в досягненні справедливості”.
Вона пригадує минулорічну ситуацію з ректором Львівського університету Борисом Зіменковським, який висміював бажання студентки стати хірургинею.“Та історія мала позитивний фінал для суспільства та жіноцтва зокрема — ректора звільнили. І це один із яскравих прикладів того, що сексизм може завдавати репутаційних втрат”.
Окрім вищезгаданого ректора Львівського університету, ще 2017 року під тиском звинувачень у сексуальних домаганнях написав заяву на звільнення завідувач кафедри хореографії Рівненського державного гуманітарного університету Володимир Годовський, згадує правозахисниця.
Ірина Дєдушева говорить, що навіть якщо Василенка не звільнять, суспільне обговорення, яке зараз відбувається — це вже позитивний результат для всіх нас. “Це привертає увагу до проблеми, активізує інших студент_ок в інших ЗВО не мовчати, формує інститут репутації та спонукає викладач_ів позбуватися «комплексу Бога» і відчуття вседозволеності у своїх висловлюваннях та діях”.
Ліза Кузьменко, голова ГО “Жінки в медіа”, членкиня Комісії з журналістської етики
Голова ГО “Жінки в медіа”, членкиня Комісії з журналістської етики Ліза Кузьменко розповідає, що у 2022 році “Жінки в медіа” провели велике дослідження “Становище журналісток та інших працівниць медіа в Україні”, і в ньому є багато прикладів із досвіду українських журналісток щодо сексизму та домагань на роботі.
“Було проведено 15 глибинних інтерв’ю з журналістками та 169 медійниць взяли участь в онлайн-опитуванні. Зокрема, переважна більшість, 58 % опитаних вказали, що зазнавали дискримінації чи насильства на роботі. Серед найбільш поширених практик — психологічне насильство, сексизм та кар’єрна дискримінація. Найчастіше їхнім джерелом були герої матеріалів, але нерідко — колеги чи керівники з медіа. Небезпечні умови роботи на війні ще більше звужують кар’єрні можливості для жінок через стереотипне ставлення до жінки як передусім до матері, «слабшої» тощо”.
Формалізовані політики недискримінації та гендерної рівності часто відсутні в редакціях навіть у толерантних колективах, це сприймається як щось зрозуміле за замовчуванням, стверджує Кузьменко. Втім, за її словами, наявність прописаних та прозорих правил може слугувати не так способом розв’язання конфліктів, як декларацією цінностей, може сприяти інтеграції нових працівниць та працівників. “Це також потужний сигнал читачам, глядачам і слухачам — ми цінуємо наших працівників та працівниць, маємо нульову терпимість до дискримінації”, — говорить експертка.
Як захистити себе від сексизму, дискримінації та дій сексуального характеру
У 2021 Асоціація юристок України “ЮрФем” повідомляла, що згідно з їхнім дослідженням більше ніж 45,37 % відсотка студентів і студенток стикалися із сексистськими висловлюваннями та діями сексуального характеру з боку викладачів.
До прикладу, в Києво-Могилянській академії у 2019 році створили комітет щодо протидії домаганням: в університеті пояснили, що студенти або працівники можуть звернутись до комітету зі скаргою про домагання.
Марта Змисла, адвокатка, координаторка лінії правової допомоги “ЮрФем: підтримка”
Адвокатка, координаторка лінії правової допомоги “ЮрФем: підтримка” Марта Змисла розповідає, що організація “ЮрФем” у 2023 році провела опитування щодо ефективності реагування на випадки сексуального насильства в Україні. Юристи дізналися, що серед причин, які зупиняють постраждалих від насильства звертатися по допомогу в правоохоронні органи, було те, що 78 % респондентів вважають, що їхнє звернення проігнорують правоохоронні органи, 72 % бояться осуду суспільства і 68 % мають страх порушення конфіденційності.
“З чим це пов’язано? Передусім із табуйованістю теми насильства в суспільстві, нерозуміння людьми, що таке сексизм і сексистські висловлювання, як на це реагувати, який механізм, алгоритм захисту взагалі існує. Тому ми в інфопросторі маємо змінювати підходи до висвітлення, уникати будь-яких гендерних стереотипів про роль жінки і чоловіка”.
Що стосується механізмів захисту від домагань у навчальному закладі чи будь-яких сексистських висловлювань та/або неприйнятної поведінки з боку викладачів — Марта Змисла стверджує, що слід передусім фіксувати ці випадки, збирати докази, якщо йдеться про онлайн-викладання — робити скриншоти, також залучати свідків, писати скаргу в адміністрацію навчального закладу.
“У ВНЗ мають бути розроблені гендерні політики, політики щодо запобігання будь-яким проявам насильства і дискримінації. Залежно від того, яка процедура передбачена, може створюватися комісія для розгляду інциденту і притягнення викладача до дисциплінарної відповідальності”, — говорить вона.
Якщо ж адміністрація навчального закладу не реагує, можна написати скаргу в Міністерство освіти України, звертатися в правоохоронні органи із заявою. Якщо мали місце сексуальні домагання, то залежно від того, в якій вони були формі, це можна буде кваліфікувати за відповідною нормою статті кримінального кодексу або клопотати про притягнення до відповідальності в межах адміністративного провадження як насильство за ознакою статі, стверджує Змисла.
Ірина Дєдушева, координаторка соцмереж та публічних проєктів експертного ресурсу “Гендер в деталях”
Ірина Дєдушева рекомендує звертатися не лише до правозахисних організацій та керівництва закладів, а й писати листи до Міністерства освіти і науки України та вимагати від них відповідної реакції на дії викладачів. “Також варто звертатися до депутатів місцевих рад і Верховної Ради із запитом звернути увагу на цю проблему та посприяти її розв’язанню. Ось в цьому відео та в цьому дописі ми робили інструкції, як можна написати лист депутату чи депутатці”.
Ліза Кузьменко, голова ГО “Жінки в медіа”, членкиня Комісії з журналістської етики
За словами Лізи Кузьменко, університетам, редакційним колективам та медіаспільноті варто формувати колективну культуру нульової терпимості до сексизму та дискримінації. Для цього треба ухвалювати формальні прописані політики рівності й недискримінації, але також організовувати навчання і тренінги з питань гендерної рівності та недискримінації для усього колективу.
“Проходження таких тренінгів має стати обов’язковим для викладачів університетів, зокрема й факультетів журналістики. Один з прикладів — у 2019 році після скандалів, Києво-Могилянська академія, одна із перших вищих закладів освіти, запровадила політику запобігання і боротьби із сексуальними домаганнями. Студентки можуть ініціювати створення таких політик у своєму університеті, це частина студентського саморегулювання”.
Також важливо створювати кола допомоги й самопідтримки, зокрема за принципом “рівна рівній”, говорить Кузьменко. “Можна приєднатися до спільноти «Жінки в медіа» у Facebook, де ми обговорюємо ці та інші питання серед жінок-журналісток, підтримуємо одна одну, даємо поради за запитом. Дуже важливе об’єднання в організації профспілкового типу, які займаються адвокацією і підтримкою жінок-журналісток.
У 2022 році ми закликали омбудсмана Людмилу Денісову скоригувати комунікацію про статеві злочини в час війни. У 2022 році ініціювали Заяву про неприпустимість сексистської акції «5 каналу» — поширення календарів з оголеними журналістками. У 2023 році російська служба «Радіо Свобода» після публічної заяви «Жінки в медіа» видалила статтю, яка романтизувала зґвалтування військовими держави-агресора Росії”, — розповідає Ліза Кузьменко.
Марта Чумало, правозахисниця, заступниця голови ГО “Центр жіночої перспективи”
Марта Чумало наголошує, що схожі справи про сексизм чи сексуальне насильство важливо намагатися доводити до логічного завершення, коли винуватець буде покараним.
“Згадую випадок у Києво-Могилянській академії, коли постраждалі змушені були навіть покинути країну, настільки сильним був тиск зі сторони системи. Тож важливо підтримувати інформаційний супровід, щоб розмови про це не замовкали, щоб якщо справа дійде до суду, соціум мав можливість спостерігати за нею. Зазвичай ці справи затягуються, відбувається тиск на батьків і близьких постраждалих, а потім вони можуть написати заяву, що не мають ніяких претензій до кривдника.
Кінцевою метою могла б бути зміна системи в навчальному заході, коли не просто політика профілактики сексуальних домагань і сексизму працює на папері, а є дієва система з індикаторами моніторингу, комісіями, приймають заяви, проводять зустрічі з студентами, опитують щодо інших викладачів, щоб навчальний заклад оздоровився”.
