Підготувати поляризоване суспільство до “компромісних рішень”…

Українець віком 25-60 років без інвалідності та купи дітей має дуже простий вибір:
– визнати себе дебілом;
– визнати себе падлою.

Поганий вибір. І для людини, і для суспільства. Бо обидві відповіді сприятимуть розмиванню табу. Воїн скаже собі: так, я дурень, який воює за весь мирняк до смерті чи інвалідності – я маю моральну індульгенцію на зараз і на потім. А той, кого називають ухилянтом, скаже собі: ок, я – падла, мені вже обліко морале не втрачати.

Обидві сторони зневажатимуть одна одну. А мета проста: підготувати поляризоване суспільство до однакових «компромісних рішень». Бо представники одного полюсу мають сказати «нах мені цей б…й цирк», а представники протилежного – «аби мене оминула чаша ця».

І той, хто це робить, чудово усвідомлює, що він робить та навіщо. Хоча частина людей, які беруть участь у «протягуванні рішення» – депутати, частина генералітету – можуть дійсно не усвідомлювати суті через обʼєктивну інтелектуальну обмеженість.

P.S. Всі мантри типу «демобілізації під час війни не буває», «нема ким замінити» et cetera – просто сурогати для тих, хто боїться визнавати сувору реальність.

Ірина Костюченко, літераторка

Фото з мережі