Поведінка Линів: звичайне заробітчанство найманого працівника
Не знаю, за які гріхи мені таке, але в мене в новинній стрічці третій тиждень виправдовується Оксана Линів.
Достоту як у Шекспіра – The lady doth protest too much. Я вже так до того звикла, що днями прочитала в черговому заголовку “агент Линів сказав” як помилку і встигла обуритись: чому “сказав”, коли “сказала”, Линів — це ж вона? Доки упритомнила собі, що агенти бувають не тільки від ФСБ, а й просто музичні, і що тут мова про третю особу.
Може, вже досить її піарити, дорогі українські ЗМІ?
Бо, незалежно від того, чий там Линів агент, ця малоапетитна історія з “Євгенієм Онєгіним” на русском язикє засвітила одну вкрай неприємну правду: ніякої визначної міжнародної кар’єри це “чудо з Бродів”, яким ми так були пишалися, насправді не зробило. Бо справді успішні — це завжди ті, хто може вибирати. І, коли каже “ні”, – перед ними просять вибачення за те, що посміли образити.
А коли “скачи, враже, як пан каже, на те він багатий”, – то це звичайне заробітчанство найманого працівника, хоч із ганчіркою й порохотягом, хоч із диригентською паличкою. І нема чого тоді понти гнути, і так і треба чесно сказати — і не вішати народу, і так замотеличному за два роки війни, зайвої локшини на вуха.
А натомість можна було б взяти інтерв’ю, скажімо, в Артура Ґріна. Хто не в курсі — це відомий американський піаніст, уродженець Нью-Йорка, славний серед міжнародної музичної еліти, між іншим, як один з найліпших виконавців Рахманінова. Так ось, 2014-го (не 2022-го навіть, прошу завважити, а тоді, коли це ще не було трендом!) чоловіка настільки поплавило від культурного шоку — від розриву між тою “музичною Росією”, яку він цілий вік собі був уявляв, гравши Рахманінова, і реальною, проявленою в Криму й на Донбасі, що він закенселив у своєму репертуарі всіх росіян — і почав виконувати натомість українську музику! Записав кілька дисків, Лисенка й Скорика, коли не помиляюсь, підготував кілька концертних програм — і невже ж, до холери, нікому в Україні оце тепер не цікаво, як він собі дає раду без Рахманінова, — чейже йому є на цю тему не менше чого сказати, ніж Оксані Линів?..
Біда з медіями, одне слово. Зовсім, зовсім біда.
Але ми все одно переможемо.
Світлина з відкритих джерел
