Обмеження авторів видавцями знесла цифрова ера

Видавцям нових авторів час змиритися: їхні старі вимоги щодо “ексклюзивних” текстів – це вже анахронізм. Право першої публікації вже давно належить масовим комунікаціям. Соцмережі й онлайн-платформи тестують і вдосконалюють тексти швидше й ефективніше, ніж це здатен зробити друк. (Хоч є нюанси.) Книжкові видавці більше не можуть заборонити автору спершу випробувати свої ідеї в іншому форматі, хіба що наполягатимуть на тому, щоб матеріал раніше не виходив саме у паперовому вигляді. Але й це – умовність, бо самвидав сьогодні також пішов далеко вперед, і нові автори збирають перших рідерів і перший хейт самостійно, без допомоги видавництва.

Усі ці “перші публікації” – вже в минулому. Порівняйте вплив соцмереж із традиційним видавництвом: зараз автори публікують цілі романи у вигляді дописів на Facebook, збирають зворотний зв’язок у реальному часі й формують свою аудиторію прямо під час написання. У таких умовах класичні видавництва втрачають монополію на публікацію як подію. Їм лишається інша роль – митців і творців артефактів. Паперова книжка, альбом, збірка перетворюється на фізичний носій, що має естетичну матеріальну цінність, але вже не визначає сам факт появи твору у світі.

Тепер у центрі уваги не те, чи був текст опублікований раніше, а те, як він зібраний, зредагований, оформлений, ілюстрований і оздоблений, як виглядає видання в руках. Видавці розуміють, що вони вже не є аркою між новим автором і читачем – ці ворота знесла цифрова ера. Їхнє майбутнє – створювати артефакти, не обмежуючи авторів і не намагаючись зберегти контроль над тим, що вже давно вирвалося на волю.

Христина Вороніна, поетка