Від Сандармоха до Амура наші нобеліянти…

…Хочу нагадати, чому українцям не давали нобелів. Уродженець сучасної Вінниччини нобелівський лауреат Зельман Ваксман у 1930-ті був професором мікробіології в США, Ратгерзький університет.

Його сучасники в Українській академії наук мікробіологи Гнат Ручко, Сергій Дяченко, Борис Клейн та інші сиділи в радянській тюрмі, дехто з них там і були розстріляні. Інші спостерігали за цим.

15 років тому я дізнався про історію ентомолога-емігранта Лева Шелюжка, а потім у Сінгапурі мій керівник розповів про ембріолога-емігранта Бориса Балінського. Мене зацікавили забуті вчені в моїй галузі, нейрофізіології — і вони швидко знайшлися. Володимир Правдич-Немінський, автор першої ЕЕГ з неушкодженої поверхні голови, народився і працював у Києві та тут же був репресований. У його справі знайшов згадку про нікому не відомого репресованого науковця Миколу Зинов’єва-Іконникова. Я зрозумів, що таких стертих з пам’яті колег може бути багато.

Але як їх віднайти? Шукати по наукових статтях, спогадах сучасників, у архівах? І тоді в мене з’явилася мрія. Мрія зібрати список усіх українських науковців міжвоєнного періоду 1918-1941. Прибрати відомих і лишаться оті самі, витерті з історії. Тому коли Olexii Ignatenko в жовтні 2021 спитав, а чи є список усіх науковців Академії наук початкового періоду, то ми швидко знайшли один одного.

Олексій почав розпізнавати текст першого тому Історії НАН України, я підхопив і розпізнав ще 2. А потім Ksenya Gulak, яка вміє не тільки в генетику, дитячу психологію та дизайн, за допомогою ̶ ̶̶̶m̶̶̶a̶̶̶r̶̶̶k̶̶̶d̶̶̶o̶̶̶w̶̶̶n̶̶̶,̶̶̶ ̶r̶e̶g̶u̶l̶a̶r̶ ̶e̶x̶p̶r̶e̶s̶s̶i̶o̶n̶s̶ якоїсь текстової магії взяла й структурувала дані за перші 3 томи, перетворивши 3,2 тисячі рядків у 2,4 тисячі людей. Helga Wasilenko допомогла з вичиткою та пошуком джерел про десятки окремих науковців. Я також переглянув онлайн-енциклопедії та низку баз українських архівів, зокрема ЦДАГОУ, ЦДАВО, описи ЦДАМЛМ, Український мартиролог ХХ століття тощо, щоб виявити додаткову інформацію про маловідомих науковців.

Зібравши все докупи, маємо чорнову базу науковців ВУАН/АН УРСР у період 1918-1937 років. З 2400 людей в онлайн джерелах не знайдено інформації про понад 800, понад третину. Рік народження невідомий для понад 400 осіб, рік смерті — понад 900. Тому цей розподіл, що ви бачите на графіку, лише для частини нашої бази. Але все одно показовий.

За 2,5 роки наша невеличка група зробила велику початкову роботу. Але далі треба ще більше. Базу потрібно очистити, впорядкувати, доповнити — а потім опублікувати в зручному вигляді. Для цього потрібні люди та кошти. Поки все це зроблено ентузіастами-волонтерами.

Оце ми вирішили доповісти попередні дані на якійсь конференції…

Олексій Болдирєв, нейрофізіолог