Поплічник Кернеса в Харкові обіцяє берегти пам’ять про маршала-м’ясника

В.о. мера Харкова Ігор Терехов заявив, що в місті буде стояти пам’ятник совєтському маршалу-м’яснику Ґєорґію Жукову, і міський проспект і надалі носитиме його ім’я.

Як інформує сайт харківської міськради, про це він заявив під час святкування Дня перемоги над нацизмом. На концерті в парку Квітки-Основ’яненка (Новобаварський район) Терехов сказав таке: “Сьогодні свято для кожного справжнього харків’янина. Сьогодні ми святкуємо День перемоги. Наші батьки, наші діди ціною свого життя, ціною свого здоров’я добули нам право під мирним небом працювати в улюбленому місті Харкові. Низький їм уклін за цей подвиг. Дорогі харків’яни, ми зобов’язані шанувати пам’ять наших героїв. Наш обов’язок – від покоління до покоління передавати всю правду про війну, правду про те, хто здобув цю нелегку перемогу. Я хочу, щоб всі харків’яни знали, що в місті Харкові стояв, стоїть і буде стояти пам’ятник Георгію Жукову, проспект продовжить носити ім’я великого маршала перемоги і харків’яни будуть відзначати це велике свято саме 9 травня”.

Нагадаємо, в 2019 році мерія Харкова повернула міському проспекту ім’я маршала Жукова, який був перейменований у рамцях декомунізації на проспект Петра Григоренка. Тоді за цим фактом порушили кримінальну справу, а апеляційний суд Харкова визнав таке рішення незаконним і заборонив перейменовувати проспект Григоренка.

Проте в лютому 2020 року міськрада знову перейменував проспект на честь Жукова, однак Другий апеляційний адміністративний суд знову не задовольнив скаргу Харківської міськради і повернув назву проспект Григоренка.

Ігор Терехов має диплом інженера-будівельника та маґістра державного управління.

Після закінчення інженерно-будівельного інституту встиг попрацювати в “Укркондиціонері”, потім призначений головою ради акціонерів заводу “Кондиціонер”. З 1999 до 2006 року працював начальником управління з питань підприємництва, начальником управління споживчого ринку ГУ економіки та комунального майна Харківської мерії.

З 2015 року був заступником мера Харкова, балотувався також до обласної ради. На чергових місцевих виборах 25 жовтня він вкотре балотувався до мерії: був “другим” у списку після Кернеса в партії “Блок Кернеса – Успішний Харків”.

Активісти руху ЧЕСНО внесли його до гречкосіїв. Політика неодноразово ловили на організації агітаційних подій, а під час пандемії він навіть устиг надарувати харків’янам великодні паски зі своїм іменем.

У декларації за 2019 рік зазначив 6 млн грн готівкових грошей, спільно з матір’ю задекларував дві квартири в Харкові, орендує автомобіль Mercedes-Benz GL 350.

Згідно з останньою декларації, яку Терехов заповнював в 2020 році, чиновник за рік отримав 1,28 мільйона гривень зарплати на посаді заступника мера Харкова. У документі також зазначено, що секретар міськради зберігає такі заощадження: 120 000 гривень готівкою; 151 000 доларів готівкою; 54 000 євро готівкою.

У декларації міститься інформація, що в 2017 році Терехов взяв у борг 10 мільйонів гривень у Лади Кімерман, і того ж року вклав 15 мільйонів гривень у закритий венчурний інвестиційний фонд “Генуя”.

У трилогії письменника, історика та військового аналітика Віктора Суворова (Різуна) “Тінь Перемоги” (2002), “Беру свої слова назад” (2005) та “Облом” (2015) Ґ. Жуков показаний, як безжалісний кат, бездарний полководець, чия кар’єра складається з ганебних поразок, а першою була катастрофа на самому початку війни. У цих виданнях В. Суворов розвіює численні міфи про маршала і його внесок у перемогу над нацистською Німеччиною, які десятиліттями поширювали совєтська пропаґанда, політики й історики в СССР та за кордоном. У книжці “Тінь Перемоги” він цитує вкрай критичні висловлювання багатьох маршалів (К. Рокоссовського, І. Конєва, О. Василевського, М. Захарова, С. Бірюзова, С. Тимошенка, А. Єременка, А. Новікова, П. Ґолікова), генералів та офіцерів про Ґ. Жукова, які можна звести до трьох слів, сказаних маршалом П. Голіковим у його виступі на ХХІІ з’їзді КПРС: “Жуков — это унтер Пришибеев”.

У роки сталінських репресій Жуков усвідомив, що вижити й “перемагати” можна лише за однієї умови — не зважати на життя бійців і кидати їх дуже часто на невиправдану загибель задля того, щоб завалити ворога горами трупів і “победить любой ценой”. Це основний вияв “воєнного мистецтва” маршала Жукова. І він почав оволодівати таким “мистецтвом” задовго до початку Другої світової війни. Той самий В. Суворов стверджує, що під час тримісячних бойових дій на Халхін-Голі Жуков наказав розстріляти близько 600 червоноармійців за їхню недостатню хоробрість і самопожертву в боях.

Цю практику часто застосовував і під час німецько-радянської війни. Про його неймовірну жорстокість і кровожерливість написано чимало. Скажімо, головний маршал авіації О. Голованов у своїх спогадах зазначав, що “Жуков розстрілював цілі наші батальйони, які відступали”.