Дві дівчинки з численними опіками стали сиротами після приходу рашистів

У селі Велика Дорога на Чернігівщині четверо дітей залишилися без мами після того, як рашисти  двічі вистрелили з танка по їхньому будинку. Двоє дівчаток мають опіки третини тіла.

Як розповідає ТСН, з 5 людей, які були у домі, вижили тільки 18-річна Лілія і 14-річна Ніна, які третій місяць витримують болісні і нестерпні перев’язки через глибокі рани.

На момент російського вторгнення дівчата були у рідному селі. Туди зайшло окупантів більше ніж мешканців. «У селі у нас 600 людей населення, а їх 700. В кожну хату лізли, як собаки», – розповідає голова села.

Окупанти поселились у рідній хаті дівчат, де 4 дітей жили з мамою. Двоє – середня сестра і брат – навчалися в Харкові. Коли окупанти зайняли їхній дім, пані Ольга з Лілею і Ніною переїхали на край села до своїх друзів. Однак 3 березня туди дійшли два танки та два БТРи і без жодної причини вони зупинилися біля дому.

«Я побачила як вони крутили дулом. Я уже просто в проймі двері побачила хвилю вогню», – пригадує Ліля.

По будинку було два вистріли із танка, а тоді ще кулеметна черга, не залишилося нічого – жодної вцілілої стіни. В будинку на той момент було 5 людей: Ніна, Ліля, їхня мама Ольга, і подружжя – Віталій та Людмила. З охопеного полум’ям будинку вибиралися, як могли – хто через вікна, хто через отвори в стінах. Ліля вилізла через вікно. Дорослі виходили останніми, на мамі згорів весь одяг.

Повністю обпечені, без одягу, на холоді під обстрілами діти і дорослі не могли дістатися до лікарні. Через зруйновані мости і бойові дії до них не могла доїхати швидка. Шоковані вони рухалися в бік Ніжина, дорогою їх підібрала швидка.

Ніжин був у повній блокаді, все що могли зробити лікарі, вони зробили. Але у дорослих були понад 80% опіків, в таких ситуаціях крім шкіри страждають нирки. «3 числа дядь Валік помер, першим. Потім 13 березня – мама, і 6 квітня – тьотя Люда. Мені здавалось що все добре, раз ми вилізли, значить ми виживимо», – пригадує зі сльозами Лілія.

Вижили тільки дівчата. У 18-річної Лілі найменше уражена шкіра – хоча 25 відсотків тіла в опіках – попечені і руки, і ноги, і обличчя. У Ніни 35% уражень, а руки 14-річної дівчинки нині не розгинаються повністю. Після того, як лікарі Ніжина залікують усі рани, їй потрібні консультації фахівців та реабілітація, аби зберегти рухомість суглобів.

Із рідних у дівчат залишилась бабуся, вона стала опікуном для 4 дітей. Середніх дітей – Аню і Юру – після смерті мами забрали рідні до Чехії. Ніна і Ліля не хочуть їхати за кордон. Старша Ліля має намір повернутися до дому, але там немає вікон, розбиті двері, опалення, потрібен ремонт. Цей дім любила мама, і Ліля дуже хоче виконати її головну настанову. Дівчата дуже вірять в перемогу України і в те, що рано чи пізно зможуть відновити свій рідний дім у прикордонній Чернігівській області. Мріє про батьківський дім, щоб він був прихистком для брата і сестер.