Свідомість росіян налаштовують на масштабну і складну, але в перспективі переможну війну

Путін обрав собі нового царя-покровителя – Петра І.

Упродовж останніх двох тижнів президент Росії знову вдався до використання минулого в якості виправдання теперішньої політики, але обрав новий взірець для наслідування.

1. В інтерв’ю 9 червня Володимир Путін фактично порівняв себе із Петром І. Він заявив, що той у війні зі Швецією «нічого не відторгав! Він повертав!», позаяк на землях навколо Петербурга поміж фіно-уграми споконвіку жили слов’яни, і «ця територія перебувала під контролем російської держави». Відтак, «зважаючи на все, на нашу долю теж випало повертати і зміцнювати». Також він непрямо натякнув на анексію українських території, нагадавши, що територію нової столиці «жодна з країн Європи не визнавала… за Росією, всі визнавали її за Швецією».

2. Виступаючи з нагоди Дня Росії 12 червня, Путін виголосив промову на честь Петра І. «Ми пишаємося звершеннями та ратними перемогами наших предків, усіма, хто прагнув і умів йти вперед, відкривати нове, домагатися прогресивного розвитку Вітчизни, захищати Батьківщину в битвах та утверджувати гідну для неї роль у світі. За всіма цими напрямами особливі, видатні заслуги, звичайно, у імператора Петра Першого… Про Петра Першого, його реформи досі точаться суперечки, але неможливо не визнати: саме за цього правителя Росія вийшла на позиції сильної, великої світової держави».

Упродовж останніх 8 років головним прикладом для Путіна був Олександр ІІІ. За особистої участі президента пам’ятники імператору були відкриті в Лівадії та Гатчині. В цілому путінський курс у внутрішній та зовнішній політиці відповідав стратегії цього царя – православного консерватора та «миротворця».

Петро І являє собою цілковиту протилежність Олександру ІІІ. Він є уособленням агресивної зовнішньої політики але, водночас, і глибокої внутрішньої модернізації за європейськими зразками. Саме через це «царю-реформатору» в путінському історичному дискурсі місця не знаходилося. Якщо 1999 року Петро І вважався №1 серед найвидатніших людей (45%), то 2021 року він опустився на 4 місце з менш ніж 20%.

Відзначення цього року 350-ліття Петра І, вочевидь, знаменуватиме і перебудову історичної політики в Росії. Найвірогідніше, приклади реформ царя в державному управлінні, освіті чи медицині так і залишаться незатребуваними президентом. Натомість на щит будуть підняті воєнні успіхи. Саме за Петра І виникла російська масова регулярна армія, але на надзвичайно жорстокому фундаменті фактично вічного рекрутства. Крім того, воєнна промисловість на Уралі творилася руками закріпачених робітників. Ну і Велика Північна війна, до якої апелював Путін, надається до його сьогоднішніх потреб – вона велася проти західної держави, зокрема, і на території України, тривала 21 рік і завершилася перемогою Росії.

Таким чином, повернення Петра І до офіційного кремлівського пантеону означає спробу налаштування свідомості росіян на масштабну і складну, але в перспективі переможну війну. Після якої, до речі, Росія і була офіційно оголошена імперією.

Сергій Громенко, історик

Світлина: Facebook Сухопутних військ ЗСУ

Мову ориґіналу збережено