Сергій Карпук: “У нас деякі люди бачать Білорусь зі свого подвір’я”

Сергій Карпук справляє враження людини компетентної та активної. Маючи за плечима три дипломи про вищу освіту (Київського національного торговельно-економічного університету, Інституту інтелектуальної власності Одеської національної юридичної академії, юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка), досвід роботи в найбільшому українському банку з іноземним капіталом, він уже декілька років успішно керує Шацькою ОТГ, до складу якої входить 31 населений пункт Волинської області. Перше ж питання онлайн-газети «ПолітАрена» до голови ОТГ стосувалося близькості союзниці рашистів Білорусі.

Сергію Вікторовичу, у зв’язку з війною, чи є у вас план евакуації на випадок вторгнення з Білорусі? 

Наша громада розташована біля кордону з Білоруссю. Саме тому з перших днів ми націлені на те, щоб довести, як діяти в разі, якщо ворог захоче піти на нашу територію і наша громада опиниться в окупації. На місцях працюють старости. Є варіанти, куди можна людям дістатися. Зараз усі шляхи не озвучуються, крім того вони змінюються щоразу через різну військову ситуацію. Але ми працюємо над тим, щоб у людей була можливість вирушити або в сусідню Польщу, або до сусідніх областей чи вглиб нашої області. Ми не знаємо, куди піде ворог, а від цього залежатиме, куди саме ми спрямовуватимемо людей. Нас не можна порівнювати з Бучею, все-таки Буча розташована за сотню кілометрів від кордону, а у нас деякі люди бачать Білорусь зі свого подвір’я, тому інша специфіка евакуації. Крім того, евакуаційні шляхи не повинні перетинатись із військовими шляхами.

Що місцевому мешканцю робити, якщо стався напад? 

У нас є телеграм-канал, який працює з перших днів, це «SOS Оповіщення Шацька ТГ», крім того на місцях є визначені люди, які виконують роль посильних у випадку, коли немає зв’язку та інтернету. Війна не почнеться за дві хвилини. Крім того, я знаю, скільки неймовірних зусиль докладають наші прикордонники та ЗСУ, щоб контролювати кожен метр нашої землі, відповідно і повідомити нас і забезпечити час для всіх евакуаційних дій. Логістика шляхів продумана. Періодично питання евакуації переглядаються, тому що проходить ротація і кожна військова частина, яка заступає, може вносити свої корективи. Є пішохідні маршрути, є для автівок. Є села, з яких складно евакуюватися: там за допомогою прикордонників розроблені маршрути для безпечного руху, щоб люди не йшли по дорозі, де ЗСУ чекають ворога.

Як справи з переходом між Польщею й Україною в селі Адамчуки? 

Там переходу немає, там річка, це кордон. Тривалий час селищна рада Шацька працює над тим, щоб у нас був перехід Адамчуки-Збереже, Наразі це тільки намір. Протягом десяти років до карантину для того, щоб привернути увагу до проблеми з цим переходом, ми, спільно з польською стороною, організовували дні добросусідства. Тоді поляки будували понтонний міст і по ньому наші мешканці та мешканці сусідньої Польщі могли переходити кордон, обмінюватися культурними здобутками, також організовували форуми бізнесменів, та просто відпочивали і дивилися вони нашу територію, а наші люди – їхню. Все це відбувалось у середині серпня. На сьогодні мосту немає, і його там не будуть монтувати зараз. Є офіційні переходи і ми знаємо, як поляки нам на початку війни справді допомогли, коли в обхід бюрократії пропускали українців, аби ті могли врятувати себе.

Все, що залежить від місцевої влади, зроблено для того, щоб такий офіційний пункт пропуску з’явився, є проєктна документація, домовленості, меморандум, підписаний між Володавським повітом і Шацькою селищною радою, є підтримка обласної влади. Всі розуміють, що цей перехід дуже б розвантажив Ягодин-Дорогуйськ, він необхідний для пасажирських перевезень. Але тут ми вперлись у погодження двох країн на рівні Києва і Варшави. Це вже не наш рівень, а мінімум рівень народних депутатів. Питання документації у нас вирішується, а от питання міждержавних угод – це вже рівень Кабміну і Верховної Ради. Область наші питання знає, програма існує. Голова районної ради і я проводили зустріч із поляками. Вони не відмовляються від цієї ідеї, лише кажуть, що тепер треба «достукатися» до Києва та Варшави, які б надалі почали реалізовувати цей проєкт. Ми намагалися донести інформацію президентам України та Польщі. В кінці минулого року була зустріч із заступником міністра інфраструктури паном Мустафою Найємом та народним депутатом Вячеславом Рубльовим та головою облради. Ми отримали підтримку. Війна загальмувала цю роботу.

Що відбувається на острові посеред озера Світязь? Кажуть, що там іде незаконне будівництво…

Сьогодні є питання по Національному парку щодо законності облаштування території. Громадськість і бізнес звертають увагу, чи в законному полі відбувається благоустрій. Шацька селищна рада на минулій сесії прореагувала, ми звернулися до Національного парку, адже вони підпорядковані Лісагентству, а також до правоохоронних органів – до поліції та прокуратури, щоб вони надали правову оцінку діям. Ми зараз чекаємо на їхні висновки, зараз ведеться слідство. Ми сьогодні знаємо, що там ведуться якісь роботи, та не маємо правових підстав стверджувати, що це саме будівництво. Це поліція повинна залучити експертів, які точно скажуть, чи це будівництво, чи облаштування території. Якщо будівництво, це одна стаття, якщо благоустрій, то це інша документація. Це повинні встановити експерти. Я мушу оперувати фактами і сьогодні не можу самостійно стверджувати, чи це будівля, чи тимчасова споруда. Якщо правоохоронці виявлять порушення, місцева влада проконтролює, щоб усі наслідки неправомірних дій було усунуто.

Чи є сьогодні проблеми з переселенцями? 

Іноді виникають конфлікти. Вони не мають постійного характеру, але насамперед конфлікти є через мовне питання. Місцеві мешканці іноді можуть робити зауваження за спілкування російською мовою. Іноді є конфлікти у питаннях видачі гуманітарної допомоги. Іноді люди наполягають, що їм повинні видати допомогу. У нас є волонтерський центр, це недержавна підтримка, а допомога місцевого населення і наших партнерів за кордоном. Є державні програми підтримки, про них можна дізнатись в Управлінні соціального захисту та в Центрі надання адмінпослуг. Саме там людям допомагали з оформленням допомоги від ООН.

Вся інша допомога, навколо якої виникають конфлікти – це людський фактор. Хтось розуміє, що волонтерський центр – не супермаркет, куди завезли все, що хто забажає. Там благодійники привезли, сформували продуктові набори і людям видали, те, що є в наявності. Довгий час людям давали пакунок з добрими 10 кг продуктів. Бувають тижні, коли нічого не надходить, тоді вже люди незадоволені і дивуються, як так, що нічого немає. Ми постійно шукаємо партнерів, які б нам допомагали. Крім того, Шацька селищна рада в пріоритет ставить військовослужбовців, які з нашої громади зараз вирушили на фронт. Ми намагаємось не залишати на самоті і сім’ї, які залишились без годувальника, бо той пішов захищати нашу країну в зону бойових дій.

Також ми намагаємося забезпечувати тих військових, які зараз служать на території нашої ОТГ. У них немає повного забезпечення із харчуванням. Громада допомагає з облаштуванням служби на нашій території.

Курортний сезон зірвано, багато людей залишаться без звичного заробітку. Вони можуть розраховувати на допомогу? 

У нас діють програми підтримки людей. Ті, хто опинились у складних життєвих обставинах, беруться на облік, і сьогодні ми їм допомагаємо на рівні ВПО. Окремої програми ми не розробляли. Крім того, зовсім мало людей декларували свою роботу. Найчастіше жодних податків із сезонної діяльності громада не отримувала і ми не можемо сьогодні у складний час допомагати всім, хто був у тіні.

Мені особисто шкода, що сезон не відбувся. З одного боку – не час відпочивати, а з іншого – як допомагати ЗСУ, якщо економіка не працює. У нас є програми селищної ради для підтримки прикордонників, тероборони. Сьогодні втрачають не лише бізнесмени, а й бюджет громади. Ми шукаємо резерви, щоб забезпечити роботу всіх служб. Мова йде про комунальні служби і установи. Крім заробітних плат, які збереглися у працівників, ще більше 15 мільйонів ми витрачаємо на утримання самих будівель шкіл і лікарень. Бюджет нашої громади дотаційний. Проте Київ свої зобов’язання виконує, є субвенція на освітян. Вона трішки менша, ніж була. Та я вважаю, що сьогодні, у цей важкий час, ми не маємо права більшого вимагати від держави.

Кілька років тому всіх вразило різке обміління Шацьких озер…

Потрібно встановити основну причину обміління. Цьому питанню свого часу було надано багато уваги. Проводилися конференції, міжнародні зустрічі. З усіх причин були названі і Хотиславський кар’єр, і діяльність людини, і вирощування лохин, і запущена меліоративна система. Тоді спеціалісти дійшли висновку, що 95% впливу на ситуацію – це зміна клімату. Сьогодні стартує програма Польщі та України, підтримана Європейським Союзом, спрямована на фінансування заходів, метою яких буде пристосування людини до природних умов. Ми зустрічалися з німецькими колегами, вони не намагаються побороти природу, вони проводять програми адаптації. Адже зміна клімату, це не лише обміління Світязя, це, скажімо, питання всихання лісів. Така проблема є у нас на території, коли хвойні ліси піддаються загрозі. Що роблять німці, – вони не змінюють природу, вони міняють хвойний ліс на листяний, який більш стійкий.

Найперше, що було зроблено для озера Світязь, це проаналізовано живлення і витоки. Були відремонтовані кілька гідротехнічний споруд на виході зі Світязя і вони стали контрольованими. Ми маємо можливість притримувати воду. Зі Світязя також живляться озеро Луки і Перемут. Це складний науковий процес. Є проєктно-кошторисна документація по міжгосподарській сітці по північній частині нашої громади, її вартість складає багато мільйонів гривень. Проте сьогодні все основне, що потрібно було зробити, зроблено.

Всіх хвилює, як проходитиме навчання у школах? 

Відповідно до всіх наказів, які ми сьогодні отримуємо від Управління освіти і військової адміністрації, я думаю, навчання буде дистанційним.

Розмовляла Катерина Коверзнєва

Фото: Фейсбук Сергія Карпука