Теля, тельом, на телі…

Внук готується до атестації з мови: відмінює дууууже складні числівники. У всієї сім’ї (включно з собакою) мізки поскручувалися дудочкою від почутого))). Настрій придуркувато-відчайдушний. Словом, сміються-плачуть солов’ї. Ага, точно, як у тому вірші).

У нас в універі в Донецьку сучасну українську мову (так називався глибоко спеціальний предмет для філологів) викладала Ольга Степанівна Шевчук. Дууууже строга жінка. Ми боялися її, як вогню. Екзамен був улітку, як зараз пам’ятаю. Я зайшла у першій п’ятірці, щоб довго не мучиться під дверима. Відповідала довго і ґрунтовно на всі 3 питання з білета і ще й на всі додаткові. І от коли вже, здавалось би, все, викладачка раптом просить провідміняти іменник теля. Чи й не завдання, думаю собі й відповідаю: теля-теляти-теляті-телям-теля-на теляті.

Оооо, розчаровано протягла Ольга Степанівна, потім зачаровано посміхнулася і каже: а я думала, що Ви скажете: тельом, на телі)))

Так я ж із села, Ольго Степанівно, а там діти з пелюшок знають, як відмінюються не лише телята, а й поросята, гусенята, каченята…)))

А знаєте, чому я Вас так довго мучила сьогодні?, питає викладачка, і не дочекавшись мого “чому”, відповідає: бо Ви розмовляєте швидше за мене!

???? Чого завгодно чекала, але про швидкість мовлення як про підставу для “репресій” проти студентів більше ніколи не чула)))

Ольга Бурда, журналістка