Військові повинні мати право на демобілізацію та вільний виїзд за кордон

Прочитала про чоловіка, якого вбито ракетою у Львові.

32 роки.
Троє дітей.
Доброволець.
Воював 18 місяців.
Демобілізувався, бо діти.
Повернувся додому, до родини.
Шукав роботу протягом двох тижнів.
Знайшов у рідному Львові, на якомусь складі.
Загинув від ракети у свій перший робочий день.

Я не знаю, як пояснювати, що після певного терміну військові повинні мати право на демобілізацію та вільний виїзд за кордон. Незалежно від наявності трьох дітей, батьків-інвалідів, інших обставин. Вони просто повинні мати таку можливість.

За півтора-два роки кожен захисник і його близькі віддають державі ВСІ борги – і за себе, “і за мертвих, і живих, і ненароджених” з родини. Не справа держави, куди і навіщо вони будуть демобілізуватися. Не справа держави, куди і навіщо вони будуть їхати з країни. Наводити лад у голові – краще у Лодзі, ніж у Львові, в Осло, ніж в Одесі, в Кьольні, аніж у Києві. Про Харків чи Запоріжжя – я просто промовчу.

Carthago delenda est.

Ірина Костюченко, літераторка