Зеленський на переговорах із Трампом: не та в нього вагова категорія в плані інтелекту

Очільники Франції, Молдови, Швеції, Литви, Польщі та инших держав підтвердили підтримку України після публічної суперечки Володимира Зеленського з Дональдом Трампом і Джей Ді Венсом у Білому домі.

Президент України Володимир Зеленський посперечався зі своїм американським колегою Дональдом Трампом та віцепрезидентом Джей Ді Венсом щодо московитсько-української війни. Цю зустріч транслював телемаратон.

Отож, спершу Венс заявив, що війна між Московією та Україною має вирішитися за допомогою дипломатії. У відповідь український президент заявив, що вже підписував угоду із рашистом Путіним у присутності президента Франції та канцлера Німеччини.

Зеленський також заявив, що у випадку підписання поганої угоди між московитами та Україною, то США “відчують це”. Венс і Трамп обурилися та відповіли, “нам буде чудово”, а також додали, що Зеленський не має права нав’язувати свою думку.

Далі лідери згадали про колишнього президента США Барака Обаму. Трамп заявив, що той не дав Україні нічого, а він натомість передав ПТРК Javilin.

Трамп також додав, що Зеленський не має карт на руках, натомість Зеленський у відповідь заявив, що він “не приїхав сюди грати в карти”.

Філософ Олексій Панич зробив два серйозні висновки про ситуацію на цей момент:

“1. Україна може пишатися собою: не кожній країні світу вдається стати кісткою в горлі одразу в двох світових супердержав. Доля трагічна, але в історичному плані унікальна.

2. Зеленському влаштували наперед заготовлену пастку. Він реагував так, як він може: тобто не як розумний і досвідчений політик (яким він не є), а як пацанчик з Кривого Рогу з певними уявленнями про мораль і справедливість. Тому його реакція була правильною по суті, але хріновою за формою. Він сам роздав Трампу і Венсу кілька козирів по ходу сварки; коли говорив, говорив невдало, а коли треба було сказати кілька слів, сидів і мовчав. Не та в нього вагова категорія (в плані інтелекту), щоби гідно вистояти в такому двобої. Але на посаді президента ми “маємо те, що маємо”, і нема на то ради, навіть і Верховної”.

“По суті суперечки Зеленський був правий. Звісно. Але дозволяти собі влізати в суперечку з такими аргументами і таким тоном він міг лише у разі, якщо йому абсолютно байдуже, як надалі поводитиметься Трамп, – вважає Панич. – Хтось мені може на це сказати – ну так все, ми США вже втратили безповоротно. Але, якби Зеленський виходив з цього, на дідька він летів у Штати? Продемонструвати це всьому світу?

Ні; він летів, бо був певен, що не всі шанси тут втрачені, і простір для маневру ще є. І в цьому я з ним цілком згоден. Але сьогодні він цей простір для маневру публічно про**ал – коли невідомо навіщо поліз привселюдно атакувати Трампа, що той з Путіним не зміг домовитися раніше й не зможе домовитися зараз. Реакція на це з боку Трампа і Венса просто неминуче мала бути якнайжорсткішою.

Тому по суті я зараз мушу погодитися з сенатором Гремом (який наперед попереджав Зеленського не лізти в цю пастку, але марно): або Зеленський різко змінює тон (саме тон, а не позицію), або відправляє іншого переговорника (але кого??), або йде під три чорти… і тягне за собою всю країну.

Необережне слово в таких ситуаціях дорого коштує. Дуже дорого. З оплатою в людських життях”.