Тратиться почуття реального, хочеться бачити світ крізь рожеві окуляри

115 років тому на Волині народився видатний український письменник Улас Самчук, автор першого в українській літературі твору (роману «Марія») про насильницьку колективізацію та Голодомор 1933 року.

Про це нагадує в своєму блозі державний діяч Ігор Шаров.

У найвидатнішому творі Уласа Самчука — трилогії «Волинь» виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pоків, що прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного й державного становлення.

Улас Самчук, крім літературної, займався також і громадсько-політичною діяльністю, був членом уряду УНР у вигнанні, брав участь у подіях 1939-го року навколо створення Карпатської України, побував в угорському, а пізніше — під час німецько-радянської війни — в німецькому ув’язненні.
Письменник прожив довге й цікаве життя і залишив чотири томи спогадів. Це, вважає Ігор Шаров, є дуже важливі і для істориків, і для літературознавців свідчення очевидця буремних подій ХХ століття.

Ось, скажімо, як Улас Самчук описує те, з якими настроями українські політичні емігранти навесні 1941-го чекають на порушення пакту Молотова-Рібентропа, тобто на початок війни між гітлерівською Німеччиною і сталінським СРСР: «Українська еміграція у всьому світі екзальтовано насторожена. Нічого дивного. Чверть століття напруженого, ностальгійного чекання, здається, дає наслідки, надходить щось нове, щось невідоме, але велике й інтригуюче. Гостре відчування непевности, всуміш з надіями творить загальний клімат настрою, тратиться почуття реального, переважають ілюзії, хочеться бачити світ крізь рожеві окуляри».

Всі жахи війни письменник зміг побачити на власні очі. На рідкісному архівному фото: Улас Самчук (у центрі), Тетяна Прахова, майбутня жінка Кавалерідзе (перша зліва), видатний український скульптор і кінорежисер Іван Кавалерідзе (другий праворуч), серпень 1941 року, в захопленому нацистами Рівному.