Минув рік з дня смерти Василя Портяка

Рік тому не стало Василя Портяка – найпотужнішого новеліста сучасности, який чув слово і страждав словом, точним, виваженим, чесним, кінематографіста, кінорежисера, послідовного захисника пам’яті Т. Шевченка від кон’юнктурників, сина повстанця, нащадка героїчних вояків УПА, які захищали Україну від московсько-більшовицьких заброд, надійного побратима.

Про це нагадує письменник і науковець Юрій Ковалів.

За сценаріями Василя Портяка поставлено чимало відомих фільмів:

1990 — Меланхолійний вальс;
1991 — Нам дзвони не грали, коли ми вмирали;
1992 — Вишневі ночі;
1993 — Білий пудель, Чия правда, чия кривда;
1995 — Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені;
2000 — Нескорений;
2004 — Залізна сотня» (2004, у співавторстві з Михайлом Шаєвичем).

У 2009 році був номінований на Шевченківську премію в галузі літератури, але його кандидатура не знайшла підтримки.