Всім любителям “смачного пломбіру”: як в Одесі більшовики розстрілювали опонентів
В ніч з 15 на 16 червня 1920 року в Одесі відбувся масовий розстріл опонентів більшовицького режиму.
Про це повідомив у Facebook Український інститут національної пам’яті.
У лютому 1920 року більшовикам вдалося захопити владу в місті. Щоб закріпитися в Одесі та запобігти відновленню української державності, їм треба було фізично та морально знищити прихильників і учасників українського національного руху.
Репресії і терор стали нормою, а в’язниці заповнилися тисячами людей.
Придушення опору режиму в регіоні здійснювала Одеська губернська надзвичайна комісія (ОГНК). На своїх засіданнях члени комісії вирішували долю всіх, кому не пощастило потрапити в поле зору місцевих чекістів.
У травні 1920 року відбулося посилення терору. У квітні-травні наступ українського та польського військ на Київ став приводом для “викриття в Одесі підпільних організацій, що мали на меті повалення радянської влади”.
В Одесі було оголошено надзвичайний стан, влада перейшла від обраних рад до ревкомів (революційні комітети). Пояснювалося це тим, що в місті “контрреволюційні” змови стали масовими.
17-18 травня ОГНК розглядає справу про “підпільні петлюрівські організації”. У цій справі розстріляли кількох людей. Їм інкримінували намір підняти повстання в Одесі проти радянської влади. Також вони нібито планували підтримати учасників походу армії УНР, яка в той час захопила Ананьєв та Балту Одеської області.
Кількість обвинувачених не відповідала пропагандистським завданням, тому в кінці травня було сфабриковано нову справу для розгортання широкомасштабної кампанії проти “петлюрівського руху”, а насправді – для проведення антиукраїнського терору.
До середини червня було заарештовано 170 осіб по даній справі.
Це були переважно члени “Просвіти” і ті, хто на момент облави знаходився в магазині цього товариства, а також “дрібні спекулянти” та “колишні члени РКП(б)”.
Серед заарештованих були люди різного віку, національності та соціального статусу.
14 червня 1920 року колегією ОГНК було винесено вирок заарештованим у справі про “підпільну петлюрівську організацію”.
До розстрілу засудили 63 особи (серед яких були воїни та старшини УГА), 48 осіб відправили в концтабір (12 з яких – на 5 років, інші – від 1 до 3 років), інших відпустили. В ніч з 15 на 16 червня 1920 вирок було приведено у виконання.
Найбільше жертв розстрілів було серед членів одеської “Просвіти”. Це Анатолій Усаневич (одесит, служив у 1919 році в УГА), Олександр Горобач, Іван Церро, Ольга Розе, Лаврентій Коник, яких звинувачували у зв’язках з Усаневичем та які на допитах не привели ніяких фактів про існування “підпільної організації”.
Костянтина Сіренка розстріляли як секретаря “Просвіти”, а його дружину відправили в концтабір за те, що виявилася дружиною секретаря “Просвіти”.
За звинуваченням у причетності до міфічної “підпільної петлюрівської організації” протягом 1920 року лише в Одесі розстріляли понад двісті осіб. Всього за цей рік в губернії розстріляли понад півтори тисячі осіб, імена яких вдалося встановити дослідникам.
У січні-лютому 1921 року українці в Одесі вже боялися зізнатися в тому, що вони українці.
15 червня 2020 року в Одесі вшанували пам’ять жертв політичного терору більшовиків.