Українці заявляли свої права на Мармарощину, Пряшівщину, Стародубщину та Кубань
Сьогодні, в День Державного Прапора, в будинку митрополита на території Св. Софії відбулася презентація унікального видання “Меморандум про незалежність України, представлений на мирну конференцію делегацією Української республіки”, здійснене завдяки Заслуженому працівнику культури, директору Музею історичного центру міста Києва Наталії Клименко, к. істор. н., науковому співробітнику Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Д. Гордієнку, перекладачеві Надії Наумовій, яка бездоганно знається на французькій мові.
Про це повідомляє професор кафедри новітньої української літератури Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, письменник Юрій Ковалів у своєму блозі.
Документ надзвичайної політичної, історичної ваги, що лишався довгий час (сто років) невідомим, засвідчує високий фаховий рівень українських дипломатів під керівництвом Г. Сидоренка, М. Тишкевича (пізніше – на чолі з О. Шульгиним брали участь в роботі Ліги націй, 1920), які винесли цей “Меморандум…” на Паризьку мирну конференцію, що почала роботу 18 січня 1919 р. Українці співпрацювали в межах “Ради чотирьох” (Франція, Великобританія, США й Італія) а також “Ради п’яти”, коли до цих країн долучилася Японія.
Документ на 126-ти с. лаконічно й арґументовано висвітлював істотні характеристики української географії, історії, культури, економіки (детально), реорганізації Української республіки, її кордони, мав висновки й додатки, супроводжувався мапою України від Мармарощини, Пряшівщини, Кобринщини, до Стародубщини, Східної Слобожанщини й Кубані (очевидно, в її основу покладено мапу П. Чубинського, яка спиралася на етнічне підґрунтя), аж до Зеленого й Сірого Клинів, на які УНР заявила свої права.
Вона послідовно користувалася правом суб’єкта свого незалежного буття. Д. Гордієнко на фаховому рівні, у стислому викладі розкрив передумови, обставини та перебіг роботи українських дипломатів, що виявилася успішною, попри неминучі, шорсткі спротиви деяких європейських країн, передусім Франції. Доводилося переконувати, що “поки Україна не буде визнаною, спокою на сході Европи не буде”.
Українські дипломати продемонстрували свою непохитність й конструктивність, небажання вести перемовини з московсько-більшовицьким аґресором, навіть якщо національний резистанс вкотре зазнає катастрофи: “Коли Росія знов штучно відновиться, ми знов її розвалимо. воля українського народу існувати самостійно, і перечити цій волі ніхто не зможе”. Цей документ пасіонарної сили, високої дипломатичної культури має бути НАСТІЛЬНОЮ КНИГОЮ кожного дипломата, кожного іманентно українського політика, кожного історика, поширюватися в освітніх колах, в медіальних мережах. Шкода, що він має надто скромний наклад – всього 100 примірників.
Politarena.org — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі в умовинах пандемії та економічної кризи, нам потрібна ваша підтримка. Про готовість підтримати видання зголошуйтеся на пошту politarena()ukr.net
Підписуйтеся на наш Телеграм
